Дрезден – це місто, де королівські статуї тримають у руках книги, а королі носять неймовірні титули на кшталт «мудрий» чи «справедливий». Дрезден – місто, з яким мене пов’язують пряники, тісто яких пахло очищеним медом; тож коли згадую про ті темно-жовті медяники, довкола мене починають дзижчати спогади з раннього дитинства, низько і важко, як бджоли, що повертаються у вулик, несучи пилок. Із Дрезденом пов’язує мене й спогад про одного, покійного вже, приятеля з гімназії; його дядько загинув під час боксерського повстання у Китаї, а бабця в нього була дрезденка. І коли після одного Великодня він повернувся від бабці, я написав замість нього домашній твір «Моя подорож у Дрезден», за який він отримав «відмінно»; наш учитель прочитав цей твір уголос перед цілим класом, на моє тихе задоволення. То був мій перший великий літературний успіх! Пригадую, в тому творі я зазначив, ніби Дрезден – це німецька Флоренція, а Цвінґер – прекрасна «незавершена барокова будова». І тепер, стоячи біля дрезденського Цвінґера, я несподівано згадав і той домашній твір, і свого покійного товариша, і що Дрезден – «німецька Флоренція», а Цвінґер – прекрасна «незавершена барокова будова». Згадав і Шопенгауера, мого старого ментора, який збирав маргаритки на дрезденських галявинах і побивався над вузькими горизонтами своєї порцелянової доби, геть закритої склом, ніби якийсь келих у бідермаєровій вітрині. В такому інтимному і теплому настрої, в атмосфері старих і добре знайомих подій та речей мене знайшов пан Ву-Сан-Пей, і тут же запитав мене, де є Цвінґер.

Як порядний європеєць, значно ближчий до Цвінґера та Дрездена, ніж пан Ву-Сан-Пей, який, врешті-решт, не їв дрезденських медяників у дитинстві, не був учнем філософа з цього міста і не писав домашніх творів про Цвінґер, «прекрасну барокову будову», я познайомився з ним і, ніби мешканець-господар тутешніх місць, цілий день говорив йому про Європу. Про Нашу Європейську Історію, про майбутнє Нашої Європи, висловлювався щодо проблем європейської культури. Синтетично, інтегрально. Коли цього-таки вечора він довідався, що я не німець і, більше того, взагалі не європеєць, він був страшенно здивований.

- Он воно як! Не німець? А звідки ж Ви тоді?

- З Югославії, пане Сан-Пей!

У ту мить і в тому настрої мені просто здалося дурницею провокувати самого себе і казати пану Сан-Пею правду. Я забув, що існує сербсько-хорватське питання і що немає Югославії, натомість існує ЕсХаЕсія. Саме так, як у Відовданській конституції : Королівство Ес-Ха-Ес. Бо, зрештою, немає держави, що звалася б інакше, тільки оця. Отже: королівство ЕсХаЕсія. Не маючи наміру провокувати, я все ж брехав у інтересах якогось уявного югослов’янства, в глибині душі усвідомлюючи, що брешу огидно і дурю китайця. Одночасно я згадав і про те, що ми отак брешемо і дуримо цілий світ, і самі себе, переконуючи, ніби існує те, чого нема вже шістдесят років; і я лише зітхнув. Мені бракло волі, щоб не брехати. В основу югослов’янства знову лягла ще одна брехня.

- О, єс! Єс! Чехославія! Очільник республіки – пан Бенеш-Масарик!

- Ні, ні, пане Ву-Сан-Пей! Ви переплутали! Югославія – це не Чехославія. Чехославія – це Чехословаччина. Словаччина, Словенія, Славія, Славонія, Югославія, Чехословаччина – все це різні землі, різні народи, різні держави.

- Дивовижно! Справді? Все так однаково звучить! Панславія!

Трохи раніше ми обговорювали проект пан-Європи Куденгофе-Калерґі, про який пан Ву-Сан-Пей читав кілька днів тому. Це прагнення гігантського синтезу було поглядом з азійської перспективи. Калерґі по матері японець, а всі ми, псевдослов’яни, маємо більш чи менш вузький монгольський розріз очей. Панслов’янство, таким чином, мало би азійське коріння. І яким би симпатичним та близьким не був мені такий стан речей, я згадав про наші місцеві ес-ха-ес диференціації та не зміг змовчати.

- Панславія – це якась романтична міщанська ілюзія з минулого століття, пане Ву-Сан! Югославія – це не Чехославія. Чехославія – республіка, а Югославія – королівство. Ота республіка Чехославія від королівства Югославія знаходиться на віддалі в п’ятсот кілометрів. Це дві держави! Дві держави, так само, як Бенеш і Масарик – дві людини. Це двоє міністрів і двоє філософів. Кожен із них має власну, особливу філософію.

- Вибачте, – промовив китаєць доброзичливо. – Я не хотів образити Вас. Але Ви повинні зрозуміти, вельмишановний, дорогий друже, що з нашої китайської дистанції в десять-п’ятнадцять тисяч кілометрів оті ваші п’ятсот кілометрів не роблять великої різниці. З такої відстані, може статися, і двоє осіб здадуться однією! – додав пан Ву-Сан-Пей добромисно, але з ледве помітною іронічною інтонацією, аж я ледве утримався від сміху.
Він думав, що образив мене і, щоб заповнити паузу (але більше з дивної чемності), докинув запитання, сповнене вдаваної цікавості:

- Отже, ви з Югославії? З Югославії? Так? Хе-хе!

- Хе-хе! (Мені було ясно, що він і гадки не має, де насправді може бути ця Югославія, і через це я ще раз засміявся, голосніше. Смішно, авжеж, смішно, коли хтось не знає про Югославію. Хехе!)

- Хе-хе! Ніяк не можу пригадати, де б це могла бути ваша Югославія. Погано даю собі раду з повоєнними кордонами! Зараз у Європі все поставлено на голову!

- Зараз дещо у Європі поставлено на своє місце, мій пане, – промовив із мене патріотичний голос Версальського договору, якому я рішуче противлюся від першого дня його підписання; а зараз дискутую сам із собою, розмовляючи з китайцем. – Югославія – це балканська держава, пане! Балкани!

Блакитний, розгублений, риб’ячий погляд Ву-Сан-Пея давав зрозуміти, що він вже чув про Балкани, але серед цих незліченних півостровів та островів у Європі ніяк не може зорієнтуватися і губиться в тумані. Так само європеєць загубиться в тумані, зустрівши імена: Тон-кінг, Хай-нан, Шан-тунг, Ляу-тунг, Бал-кан. Тож ми підвелися, підійшли до географічної карти в холі готелю, і я докладно пояснив пану Ву-Сан-Пею, що таке Балкани і де насправді знаходиться Югославія. Пояснюючи китайцеві географічне положення нашої країни між Віднем і Константинополем, я вкотре із впертою очевидністю зрозумів, як глупо, схематично і обмежено ми вчимо географію по європейських школах. Ми уявляємо Європу незаперечним центром світу, і все інше для нас другорядне, як і для угорських дітей було маловажним усе, що не Magyarország. Для пана Ву-Сан-Пея Європа була гроном, підвішаним до Іберії, і під час географічного екскурсу я дуже тонко відчув умовність нашої європейської перспективи. Ось тут стоїть пан Ву-Сан-Пей, з тисячами і тисячами років своєї багатої історії, яку ми навіть осягнути не можемо. Китайська стіна, фантастична архітектура, неозорі поля чаю, рису, виробництво туші, лаку, фарб, шовку, старовинні цивілізації з мудрими релігіями, газовим освітленням і друкованими книгами у нашу дохристиянську добу, знання компасу, колоніальні захоплення по той бік Тихого океану, порцеляна, майоліка, повітроплавання, астрономія, лірика, а тут я представляю цивілізацію роману Загорки «Відьма з Грича» і «Товариство хорваток графині Катаріни Зринської». І, звісно ж, я – центр Європи і дивуюся, що пану Ву-Сан-Пею незрозуміло, що місто, в якому я мав честь народитися, є центром світу та цивілізації.

- Отже, Балкани? Це цікаво! А чи дозволите мені запитати, якої Ви національності?

Я відчув, як мене заливає нагла кров.
Мені завжди незручно, коли питають, якої я національності. Бо й справді! Якої ж я все-таки національності? У початковій школі, коли ми били вікна на вокзалі, кричали «фу-ууу» бану угорському і були героями, як Стєпко Грегоріанець із «Ювелірового скарбу» – тоді я був хорватом, соратником Старчевича і Кватерника, незламним послідовником хорватської максималістичної програми. Самохорватом. Надхорватом. Пізніше, у час Рієцької резолюції, ми обзивали Ракоці баном-голодранцем, ми були компромісними схоластами в інтересах сербо-хорватів, а Джуру Шурміна, батька нашого і головного мудреця Батьківщини, носили на руках. Згодом ми стали лібералами, космополітами, прогресивними, індиферентними щодо національного визначення, і читали «Звоно» Мілчека Мар’яновича, прозваного Герценом.

Ми бували югославами у вужчому сенсі, в тому числі й в так званому культурному, також кожен із нас тягнув за собою на мотузці гіпсову копію чалого коня з Марком-Королевичем верхи на ньому, презентуючи таким чином скульптора Мештровича і весь наш народ. «Наша прекрасна батьківщина» була для нас у той час просто арією із Доніцеттієвої «Лючії ді Ламермур», а іллірійцями ми вважали і кочівників, і фракійців, i валахів, каноніків, і ціле австрійське шляхетське чорно-жовте товариство на чолі з фон Гаєм. Ми були сербами, месниками за Косове поле, чи панслов’янами, тож про слов’янство говорили як про органічну цілість. Ми слов’яни! Від Аляски до Стенєвца! Ми гусити, божі воїни; ми Підбийп’яти і Кмітиці, ми пан Володиєвський і Достоєвський! Ми Толстой і Соловйов! За часів Австрії ми не визнавали хорватів, не хотіли знати нічого про цих францисканських чорно-жовтих виродків і брехали за кордоном, що ми серби. (Пригадую, як одного разу цілий пообід сварився з якимось геодезистом на французькому кораблі, намагаючись пояснити йому, що я НЕ австріяк, а хорват. Я говорив йому про італійську Ломбардію у п’ємонтські часи, про гноблені Ельзас і Лотарингію, але той чоловік не міг збагнути, хто я такий. Тоді я темпераментно випалив, що я серб, і він це одразу зрозумів і виголосив комплімент нашій славній артилерії. Отже, ми були серби, убивці Обреновича, месники з Косового поля, п’ємонтці! Але, тоді з нами стався і той П’ємонт, і сьогодні – звісно ж – ми більше не п’ємонтці. Пережили ми й панслов’ян графа Бобринського, Врангеля, Распутіна, Миколу, і нам мало що з того лишилося. Що ж ми тепер таке? Австро-Угорщина пропала, тож ми вже більше не австро-угорці. Ми не серби, бо навіщо брехати, що ми – вони, коли ми – не вони! Ми не югослави, бо якщо югослов’янство – це те, чого прагне воєвода Степа Степанович або один з югослов’янських монополістів Юріца Деметрович, хіба розумна людина сьогодні захоче поруч із ними бути югославом? Нам залишається хіба що посипати голову попелом і повернутися під крило того неймовірного і спаплюженого хорватства, на честь якого Стіпіца Радич виголошує один і той же п’яний тост уже тридцять років.

- Якої я національності, пане Ву-Сан-Пей? Я – хорватський конвертит.

(Хотів спочатку сказати китайцеві, що взагалі не належу до жодного народу. Що належу до певної мовної області, яка ще не кристалізувалася. І ще була в мене думка збрехати, що я серб. Він тоді вклониться моєму сербству, виголосить кілька компліментів на честь «нашої сербської артилерії» і все набуде міжнародно коректного вигляду, в цілком женевському дусі Ліги Націй).

- Як цікаво! Ви хорватський конвертит? А що це означає? Я ніколи не чув про таку релігію!

- Хорвати, містер Ву-Сан – то народ, а не релігія. Це тіло без кісток. У нас навіть сірники продають з пропагандистськими написами про те, що ми народ без національності та тіло без кісток. У нашій столиці по ресторанах висять плакати, що публічно закликають хорватів говорити хорватською. І я один із тих, хто зрікся свого народу, а потім, в цю епоху національного відродження – повернувся і прислухався до голосу хорватських ресторанних плакатів. Сьогодні я знову розмовляю хорватською! Хорватство, отже – ще й питання мови.

- Це неймовірно цікаво! А ви що, говорили перед цим кельтською, як ірландці?

- Ні, пане Ву-Сан! Ми говоримо сербською. Сербською! (Я хотів сказати «югославською», але мені здавалася ідіотичною така безсоромна брехня. Бо ж поміж стількох югославів не існує югославської мови!).

- Сербською! А це цікаво! Але Ви, здається, – якщо не помиляюся, – сказали, що Ви з Югославії?

- Так! Я з Югославії. Але Югославія – багатонаціональна держава. Це держава, яку складають різні народи, а серед них є серби і трохи хорватів.

- Про сербів я чув! Вони мають славну артилерію. І, здається, ще одного скульптора, який був пастухом, як і Джотто, до шістнадцяти років. Отже, Ви насправді із Сербії, пане? То є Богом обдарована земля.

- Ні! Я не з Сербії! Я з Хорватії. Точніше, із Сербо-Хорватії. Або з Хорвато-Сербії. Вірніше, з ЕсХазії (Словенців я навмисне опустив, щоб третім проблематичним «С» не завести китайця остаточно у безвихідний лабіринт нашого державотворчого питання). Із Сербо-Кроації! З Кроато-Сербії!

- Отже, Ви таки не з Югославії?

- Звідти! Я з Югославії! Але у нашої держави багато назв.

- Тоді виходить, що ваш народ – багатоіменний народ, а ваша держава – багатоіменна держава? Дивно.

- Ми так само багатоіменні, як ті британці з Канади й Техасу, що є американцями і канадійцями, але не англійцями. Одна мова, дві нації. Як провансальці та ельзасці. Бельгійці й корсиканці. Фламандці та голландці. Данці та мешканці Ганновера. Шведи та норвежці!

- Як же у вас в Європі все заплутано!

- Ет, містере Ву-Сан, то наша столітня культура так заплутала цей народний Вавилон.

- Ну добре. Ви кажете, що говорили сербською і що перестали говорити сербською. А якою розмовляєте тепер?

- Хорватською! Тепер я розмовляю хорватською. Сербство – це держава та артилерія, а хорватство – то колишня держава, ось тільки у ті часи ще не було артилерії. Це ж було тисячу років тому.

- Справді? Як же тоді відрізняється сербська мова від хорватської?

- За наголосами, пане Ву-Сан! Серби наголошують перший склад, а хорвати зазвичай – другий або третій. Або навпаки. Є ще також певні «кількісні» відмінності у вимові кінцевих голосних (старий середньовічний звичай, з модерними особливостями наголошування), але цю специфіку може розрізнити тільки сербсько-хорватське вухо.

- Тоді, виходить, це якийсь вид абсолютно суб’єктивного, вашого народного розрізнення наголосів? Чи існують для ваших наголосів особливі позначення?

- Існують, але тільки у старовинних книгах, що їх бережуть кілька великосвящеників як особливу таємницю.

- Тоді виходить, що цей ваш наголос – дивовижна містерія?

- Так! Саме так.

- І це єдине, що відрізняє одних від інших?

- Та не тільки це. Нас розділяє ще й Бог.

- Як це бог? Та ж бог по всьому світі об’єднує людей, а не розділяє їх!

- Та, бачте, у нас якраз навпаки. На сербських банкнотах надруковано девіз: «Бог береже Сербію!». А хорвати вірять, що Бог з ними: «Бог і хорвати!». Ще не вирішено, на чий бік схилиться Бог. На хорватський чи на сербський.

- Мені цього не збагнути! То двоє богів і один народ чи два народи та один бог?

- То два народи і один Бог.

- Дивно. Тоді як може один бог розділяти два народи?

- Може. То дві церкви і один Бог. Хорвати вірять, що жінка може народити дитя, будучи незайманою, а серби із власного досвіду стверджують, що це неможливо. Ще жодна сербка досьогодні не змогла народити незайманою.

- Хорватки таке можуть? То неймовірно, фантастично! Це якась езотерична секта, ці ваші хорвати!

- Так! Ці два догмати розкололи хорватів та сербів на два табори. Боротьба довкола жіночого питання триває вже понад півтори тисячі років.

- Неймовірно!

- Так! Окрім того, не вирішено ще й питання, чи це серби звільнили хорватів, чи хорвати сербів.

- Як звільнили? Це ж питання уже політичного характеру.

- Безумовно, це політичне питання. Серби окупували хорватів за допомогою своїх гармат та генералів. Вони ж мають славну артилерію, як Вам, між іншим, уже відомо!

- Отже, була війна між сербами та хорватами?

- Та, бачте, справа в тім, що між сербами і хорватами насправді ніколи не було війни. Серби хорватів звільнили, а потім одразу ж поневолили без війни. Війна почалася тільки тоді, коли вже був підписаний мир.

- Он як! Це ж парадоксально. Як може початися війна у мирний час? Але Ви кажете, що й хорвати сербів звільнили і невідомо, хто кого насправді звільнив.

- Це так. Хорвати – миротворці, ґандисти найвищого ґатунку, республіканці. Вони звільняють сербів від конституції, від артилерії та від сербської свободи. Визволені та підкорені, вони, вже як раби, звільняють освободителів ідеєю миру, республіканством, миролюбністю, таким чином перетворюючи миротворців на загарбників.

- Мені здається, що тут самі тільки протиріччя!

- Пане Ву-Са-Пей! Ви не знайомі з модерною європейською філософією. Гегель. Ви коли-небудь чули про Гегеля? Шкода. На протиріччях грунтується наш європейський розвиток і поступ. Сербська теза проголошує: я – сербство! Сир – це сербський сир, цибуля – сербська цибуля. Сербське героїчне минуле, сербська мова, сербська династія, сербський тютюн, сербська свинина, сербська літертура, сербська віра, сербський Бог. Сербський літературний вісник. А хорватська антитеза каже: я – хорватство! Перша хорватська ощадкаса, перша хорватська пральня, хорватська спілка письменників, перше гасло «Хорватія – хорватам», перша хорватська угода, перше хорватське об’єднання корчмарів, пожежників, дрібних крамарів та продавців содової води. Це антитеза. Теза і антитеза в сумі дають синтез.

- А що ж є синтез?

- Синтез – це югослов’янство! Хто не вірить у синтетичне югослов’янство, той ганебний зрадник, і хто такого зрадника застрелить, той герой, той двигун, ініціатор єднання; він геніальний державотворець, він втілює ідею єднання як Мадзіні, як Кавур. Як Светозар Прибічевич.

Так я говорив із китайцем Ву-Сан-Пеєм про динарський антропологічний тип, про панонський тип, про мораво-вардарців, про периферійні впливи ренесансу та бароко, про великий європейський шлях на Схід, про все це говорив на дещо підвищених тонах, із піднятою головою, патетично, примруживши очі, переконуючи китайця, а трохи навіть себе самого, що ми – геніальна раса, богонатхненна раса, народ майбутнього, народ молодий та обнадійливий, ніби якийсь гімназист-семикласник. А все це було неправдою, і все це було брехливим і вигаданим, як передмова до якогось ілюстрованого каталогу на зразок тих, що роблять для наших мистецьких виставок за кордоном, де говорять про десятерції, про Джотто, про пастухів, про нашу расу, про її покликання і велику пророчу місію нашого покоління.

З хорватської переклала Катерина Калитко

Славний бронзовий вершник-генерал на центральній площі тьмянів із віддалі, як примара; омнібус готелю «Янє» вертався порожнім від післяобіднього потяга, тільки ліврейний готельний служка вільно простягнувся на потертих плюшевих сидіннях і, дивлячись у золотаве овальне дзеркало, що танцювало на задній стінці омнібуса, весело видушував свої вугрі та прищики, кривляючись як мавпа.

У «Мисливському ріжку» розквартирувалося двоє торгових агентів, жидів, один із шовковими краватками, а другий не зафіксував деталей про свій крам у реєстраційній книзі.

Іржаві заводські газгольдери, де-не-де оживлені червоною фарбою, виглядали злиденно, ніби щербаті горщики; у броварні звучали фанфари Верді і дзвони дзвонили по всіх церквах до вечірні. Сипався м’який весняний дощик. Всюди було зачинено, а вокзал, газгольдери, брудні городи, тумани на околицях над деревами далекого лісу, печальні дзвони і тривожні процесії людей на вулицях – все це разом утворювало невимовно тужний і банальний провінційний недільний післяполудень. Час тягнувся ліниво, як волохате повісмо, а Рафаель Кукец, учитель математики і фізики в реальній гімназії, сидів у кав’ярні «У темного капуцина», відчуваючи, що голова йому зараз лусне від туги й безнадії.

У синюватому передвечірньому напівсвітлі все виглядало так, наче плаває в ясному квадраті віконного скла: по вулиці кружляють військовий парад і покоївки з червоними та жовтими шовковими шаликами і пухкими грудьми, панове цісарські чиновники та офіцери зі срібними ціпками, всі з жінками і дітьми, всі пара за парою, в усталеному міщанському порядку.

Теленькав кінний трамвай, і дзвіночки на дверях запряженого вагону перемовлялися із копитами і забрьоханими підковами у безкінечній єдності дзенькання і відлунювання. Цинь-цинь-цинь-цинь, клоп-клоп-клоп-клоп! Цинь-клоп, цинь-клоп, цинь-цинь, клоп-клоп; цинь-цинь-цинь-цинь, клоп-клоп-клоп-клоп! Рафаель Кукец, чий батько – учитель математики і фізики у тій же гімназії, де він тепер сам викладає математику і фізику вісімнадцять годин на тиждень, – дав йому при хрещенні ім’я Рафаель напевно на знак схиляння перед великим художником (про якого в енциклопедіях пишуть, ніби помер він від блуду та розпусти), слухав трамвайні дзвоники, споглядав перехожих крізь віконне скло кав’ярні і наслухав у собі невимовну тривогу вітру-полуденця, відчай і розхитані нерви. Після жахливого обіду, зготованого для нього однією вдовицею, він поблукав був старовинними завулками, де усе смерділо рибою та м’ясом, роздивлявся масивні ковані ворота перед будинками і міркував про те, що письменники вісімдесятих років, котрі оспівували життя цих смердючих, огидних кварталів у шістнадцятому й сімнадцятому століттях, були поганими письменниками; як же романтично вони брехали, адже якщо нині ці хати виглядають такими брудними і страшними, то якими ж вони мали бути триста років тому!

Полуденець ліг на дахи, огорнув димарі, тяжкий, в’язкий запах їдучого диму розливався всіма вулицями. Через цей клекотливий тиск, що роздушував угласті фасади і стіни, через свист вихора з-за чергового рогу, на якому камінний святий благословляв перехожих, мав Рафаель Кукец відчуття, що ходить вулицями приморського міста і що за крок-другий вгледить за стіною синьо-зелену пінисту воду, над якою хитаються і скриплять щогли пришвартованих шхун і рибальських баркасів.

Тривога все глибше вгризалася в його тіло і роз’їдала його усе сильніше, дощ нуртував у ринвах і жебонів по бруці, а із церкви випливали запашні хмарки ладану. Зяяли прочинені церковні двері; відчувався всередині глибокий темний простір, наповнений тріпотінням свічок, і той кривавий відблиск далеких світил у напівтемряві притягував Рафаеля Кукеца як магніт; і ось він втомлено зайшов у храм, як у відкриту труну.

Церква стояла пуста, і завдяки добрій акустиці чути було галас птахів, що кружляли десь біля її шпиля. Уклякнувши до величезної струхнявілої дерев’яної тумби, Рафаель Кукец схилив голову і довго тихо прислухався до хробачка, що точив дошку. Через такий гнилий настрій десь глибоко у горлі, наче стара рана, запекла Рафаеля Кукеца туга за мертвим часом блідого, далекого, уявного і щасливого дитинства, коли він ще не був гнаний, як привид, крізь туман і порожнечу. Вгризання хробака у деревину, шовкові запилюжені корогви, розстелені на лавах, ніби в якомусь військовому музеї, оті трофеї і знаки незліченних звитяг і переможних боїв, полуденець і дощ – від усього цього робилося тяжко і нестерпно.
– І хтозна, можливо, церква ще колись, хоч один раз в житті, розгорне ці свої знамена і візьметься за мечі й рушниці, аби нас, поганців і безвірців, усіх перебити, знищити без сліду? Авжеж! Поки є люди, здатні вклякати перед порожнечею так театрально, як отой вірянин – усе можливе, нічого не можна виключати! Направду! Перед великим золотим хрестом невідомий чоловік затеплив свічку, став на коліна і схилив голову низько на груди. Як вирізьблений із каменю, без жодного руху, з руками, вертикально опущеними аж до червоно-білих квадратів мозаїки на підлозі. Та незвично поламана поза (така заціпеніла, сповнена жаху й покори, ніби заклякле тіло, роздушене останнім поривом відчаю, віддавалося на милість чи немилість) впала в око Кукецу і він подумав, що то мрець, якого вже спіткав удар, але він так і лишився стояти на колінах.

Несподівана думка так сильно подіяла на нього, що він підвівся і нервовим, різким ступенем наблизився до тієї фігури, аби подивитися, хто ж це там так фанатично молиться. Від несподіваних голосних кроків дивак наче опритомнів і затуманеними очима огледів зайду, що дозволяє собі так зухвало порушувати священний спокій храму; коли відблиск свічки торкнувся його профілю, Кукец зауважив чиєсь незнайоме, зеленкувате змучене лице. – Клятий дурень! Що користі в тому, аби отут, отак цілими днями клякнути! – лютував Кукец десь глибоко всередині, і йому захотілося копнути чоловіка ногою, дати йому ляпаса, учинити з ним бійку і скандал. Але в ту ж хвилину він опанував себе і, урвавши німу сцену, несподівано роздратований, нервово сміючись, вилетів із церкви. Злий сам на себе, на свої нерви, на туман, на бруд, на дощ, він спам’ятався перед бронзовим пам’ятником одному генералові інфантерії, який до того ж іще був увінчаний лаврами знаменитого поета, тому й тримав у руці сувій паперу – треба розуміти, там були ліричні вірші. Пам’ятник стояв на самій околиці міста, і за вокзалом видніли цегельні, верби, городи, мочарі. Якісь селяни у кожухах заганяли свій товар до живодерні, і все було брудне, сіре і забрьохане, тільки перегукувалися суворі голоси скотобойців і глухі удари довбні, що била об тверді лоби худобі. Цинь-цинь-цинь-цинь, клоп-клоп-клоп-клоп, озивалася конка, що місила болото у місті, і червоні промені трамвайних ліхатрів плуталися між пасмами дощу повільно, безнадійно, ліниво, провінційно і затуркано. Через головну площу із пам’ятником генералові-вершнику повернувся Рафаель Кукец назад у місто і зупинився в кінці вулиці коло чергового пам’ятника – ченцеві. І святий отець-францисканець також був знаний віршар, отож скульптор і увічнив його саме в світлу хвилину натхнення, коли той олівцем записує в книгу черговий вірш.

Ще зо двадцять років тому якийсь п’яничка відламав олівця з руки блаженного отця-францисканця, і, пригадавши собі те, Рафаель Кукец раптом подумав: що за жалюгідний жереб – життя у містечку, котре має лише три пам’ятники! Та й що то за пам’ятники – два генерали і один монах без олівця. Але, зрештою, які дурниці! Двоє генералів і один монах! Чому це його має хвилювати? Він вже цілий пообід блукає вулицями, як гієна! По церквах мало не б’ється із причинними богомольцями! Ламає собі голову над чимось недоладним! У нього нерви розхитані через полуденець! Так, це все полуденець! Треба десь зупинитися, сісти, відпочити! Очманілий, приблукав він у кав’ярню, звідки дивився на солдатів і служебок, на лакеїв і гробарів, слухав тенькання трамвайних дзвоників, випив три таблетки аспірину і знову слухав трамвайні дзвоники. Цинь-цинь-цинь, клоп-клоп! Цинь-цинь-цинь-цинь, клоп-клоп-клоп-клоп! А онде, глянь! Онде йде старий Гампельман! Уздовж вулиці простував старий Гампельман, і Рафаелю Кукецу раптом видалося, що лице діда відлите зі смоляної зеленкуватої маси. Цей старий із покрученими хворобою кістками раніше був колійовим сторожем, а син його ще студентом сплутався з якоюсь швачкою, дівчиною доброї душі, але надзвичайно обмеженою. Певний час проживши у шлюбі з нею, одного дня він взяв та й застрелився, хоч таке нікому доти й у страшному сні наснитися не могло. Дружина його була вагітна на пізньому місяці третім дитям, тож не винесла цього трагічного повороту долі й померла за тиждень після похорону молодого доктора. Умерла також і докторова мати, вражена в серце всіма тими подіями. Кукец добре знав цілу ту жалісливу історію, бо старий Гампельман винаймав квартиру в тому ж будинку, що й він сам; тепер, пройшовши повз кав’ярню, сивобородий, скоцюрблений старий із цигаркою в зубах розбудив у ньому рій найрізноманітніших безглуздих думок і комбінацій. Кукец думав про те, що життя – геть чисто кримінальна справа, і що не оженися тоді юнак з тією нещасною – може, і рук би на себе не наклав, і досі був би королівським судовим приставом, і досі розбирав би цивільні позови, вбраний в мантію, сидячи за столом під чорним розп’яттям, на якому висить золотий Христос.

Старий батько його був би собі залишився у колійовій сторожці, в малому будиночку із червоної цегли, де по стінах плететься виноградна лоза, а на старовинних дерев’яних віконницях вирізьблено людські серця, що крізь них, коли віконницями затулишся від спеки, ллється у кімнату світло.

Коли б того всього не сталося, старий би й досі вітав червоно-білим сигнальним диском вагони й паротяги на переїзді, а тепер доживає віку в місті, серед безлічі дивних і незнайомих людей, димить цигаркою собі під носом і простує в неділю пообід крізь дощ незграбно і важко. Кукец пробував змінювати долі малих, непомітних людей на якісь кращі, щасливіші, успішніші моделі: а що, якби молодий доктор, королівський судовий пристав, закохався у чудову, багату жінку, був би щасливим, жив у достатку, їздив би у власному фіакрі; але Кукецові від тих роздумів здалося, наче йому потьмарився розум, і він, аби відволіктися від марних фантазій, взяв у руки випадкову газетну сторінку і почав читати про те, що очільник однієї з великих європейських держав заборонив цього року відкривати сезон полювання, бо є той очільник європейської держави членом товариства із захисту тварин і навмисне не полює, не проливає крові нещасних звірів; а ще десь потонуло торгове судно.

Новина про голову держави і товариство із захисту тварин неймовірно розлютила Кукеца, він жбурнув газету від себе і знову вийшов надвір, а позаяк дощило й далі, він рушив додому. У дворику перед будинком верещали дітлахи, а на сходах голосно перемовлялися прибиральниці й покоївки. Це був один з тих потворних будинків-колодязів у середмісті, де геть нема зелені, де сніг у вічній тіні тане наприкінці березня, а освітлення скупе і тьмяне. Прибиральниці, дружини економа, сторожа і водопровідника, служили в багатих обійстях, що стояли лицем до вулиці, де сходи було застелено червоними килимами, де всюди стояли дорогі свічники, сяяли ручки на дверях і цвіли тропічні квіти.

Багатирі жили, замкнувшись на звичайні висячі замки і на американські автоматичні, убезпечені від нападів і крадіжок високими страховками, ланцюгами, сторожовими псами, найманими нічними вартовими, ключниками, електричною сигналізацією, металевими сейфами, револьверами і вогнегасниками, як одержимі, озброєні у своїх неприступних фортецях, але безмежно тверді і впевнені у своїй демонічній владі. А в Кукецовій кімнаті смерділо тухлими яйцями і сирістю, сусіди за стінкою голосно лаялися через чиюсь спадщину. За ту спадщину вони сварилися вже чотири дні безперестанку, а що стіни були тонкі, то добре було чути кожне їхнє слово. Слухаючи сердиті голоси химерних, ірреальних осіб за стінкою, Кукец подумав собі, що все це – якесь непорозуміння, що не може бути такою кульмінація дійсності, з такими блюзнірськими сварками за спадок і з могилами, в яких лежать покійники з вузькими, як палець, плетеними краватками на шиях, подертими, ніби витягнутими зі смітника.

Отак живуть тут деякі, лиш тимчасово живі скелети, обмотані лахміттям, і сваряться, думаючи про омарів на чужих тарілках, злиденні прошаки і богомольці, що мешкають у дохідних будинках, машини, що тільки рухають нижньою щелепою, як дерев’яні іграшкові пташки, ті себелюбні кістяки, котрі впродовж цілої мандрівки через це божевільне життя постійно лаються через спадщину і через омарів. У напівтемряві Рафаелю Кукецу здалося, що якби він заснув на годину, це було б для нього оновленням і одужанням, але через пекельний шум у сусідів таке було просто неможливо. Він підвівся і знову вийшов надвір. Так само ішов дощ, але тепер над дахами, над димарями і телеграфними дротами відчувався крижаний північний струмінь, він трепетав і змішувався з диханням полуденця, і між пружними цівками дощу кружляли де-не-де важкі й мокрі лапаті сніжинки. Кукец раптом згадав, що до завтра йому треба перевірити зошити з математики шостого „А” класу (двадцять сім зошитів), і що ті зошити він сьогодні зранку забув у вчительській після зборів – тож і пішов до гімназії по той недоречний і малоприємний вантаж.

Учительська була відчинена і яскраво освітлена газовим ліхтарем, що стояв на вулиці просто під її вікнами. Тихо було і в кімнаті, і в цілому будинку, і та жадана тиша так благотворно подіяла на нерви Рафаелеві Кукецу, що він одразу, навіть не знявши пальта, упав на подерту канапу зі старого салонного гарнітуру, що стояла в кутку, і замружився від благодатної, спокійної тиші.

Маса невирішених питань за останній час вилилася на Рафаеля Кукеца, ніби густа смола, і перетворилася на втому, на глухе заціпеніння, що притискало його мозок, як гранітна плита. Кукецові то починало боліти усе нараз, то всі зустрічні здавалися йому брутальними варварами. З одного боку, він почувався старим, з іншого – знав, що насправді ще нічого й не прожив, і, гублячись в огидній, непевній, безглуздій, проте непереборній порожній рутині, він відчував, що все йде неправильно, а його самого усе глибше, усе міцніше засмоктує темний намул. І ось зараз влігся він, зацькований, на диван у вчительській, а оскільки диван був для нього закороткий, то ноги йому так і лишилися висіти через бильця над підлогою; перехняблений і скручений, мучився він на тій канапі ні живий ні мертвий, напруживши всі нерви, прагнучи знайти ту одну-єдину точку, якої нема – якось так виходить, але він знає, що вона мала би бути, та точка, де він би міг заплющити очі бодай на хвилину і трохи заспокоїтись.

Крізь тяжке, густе напівзабуття відчував він невимовну задуху, видавалося йому, що нема жодного виходу, ніякої можливості, щоб людина випросталася, зруйнувала це все, повстала, воскресла, і він у своєму маренні мучився б дедалі сильніше і болючіше, якби у ту мить на стінці не задеренчав телефон. Він пробудився й зіскочив з канапи геть заціпенілий, із пересохлим горлом. Він заснув був, звісивши голову із канапи, а рот йому лишився відкритим, ніби всотавши весь цей задушливий замкнений простір, освітлений смердючим газом. У Кукецове тіло врізалися всі гостряки і вигини пружин, що повипиналися крізь подертий вельвет диванної оббивки, йому пекло і боліло. Алло! Алло! У телефоні ніхто не озивався, тільки гули десь далеко телефонні дроти і рурка хрипіла так, ніби її зсередини шкребли тисячі й тисячі пальців з гострими нафарбованими нігтями. Кукец машинально продовжував тримати трубку біля вуха і слухав крізь чорний, далекий, невідомий обшир, як шумлять міста, телефонні централи, залізничні станції, як хтось дуже далеко пекельно лається, і те відчуття вікна, відкритого у світ, повний живих динамічних можливостей, наштовхнуло його на думку, що треба стрепенутися, піти кудись геть, далеко, у темноту, в самоту, в далечінь, геть із цього нестерпного обридливого буття. Він поклав слухавку і вийшов на повітря.

Рафаель Кукец був невротиком від природи, і цю сумну властивість своєї натури успадкував від батька, Петра Кукеца, чоловіка з вісімдесятих років, що укладав підручники з геометрії для всіх загальноосвітніх закладів автономного королівства. Життя Рафаеля Кукеца в тісному і сірому провінційному містечку протікало так прозаїчно й нудно, що він останнім часом зовсім зламався і почав перейматися безглуздими, але щирими думками про те, що значно ліпше було би померти, ніж отак жити! Професорові Кукецу здавалося, що в домовині йому буде значно комфортніше, ніж в цьому брудному і неймовірно гнітючому паннонському місті, де він приречений жити вже енну кількість років.

У домовині буде темна тиша, палацова, церемоніальна тиша, і всі люди лежатимуть в найкращому святковому вбранні, так, ніби прийшли на пишну учту. А це місто нагадувало Рафаелеві Кукецу чорний млин, що меле всі безмежні далі і простори, без упину меле, день за днем, від раннього ранку, коли по вулицях тільки солдати женуть блідих, закутих в кайдани повій і грабіжників, б’ючи у барабани, до пізньої ночі, коли потай відкриваються двері у банківські підземелля, освітлені червоними лампами, а редакції та лікарні навідує нічна інспекція.

Останнім часом професор Кукец відчував усе сильнішу потребу вийти із млина кудись на край життя, і з того краю зазирнути у порожнечу. Він дуже добре знав, що у безмежному космосі висять світлі небесні тіла, десь далеко, на величезних астрономічних віддалях (які він регулярно виписував на шкільній дошці перед старшокласниками), але, хоч на своїй посаді він постійно жонглював космічними відстанями, насправді все те було для нього малозрозумілим, неясним, і він частенько вимріював собі той святковий край, ту кінцеву порожнечу, де вже зовсім нічого немає. Ні математики, ні астрономічних відстаней, геть нічого!

Він був людиною добродушною і милосердною, і його життєве начало, що вимагало любити людей, бути неймовірно добрим і толерантним, не витікало з жодних глобальних, виписаних останнім часом «гуманістичних програм», – лише із вродженої, солодкої, м’якої, аж слинявої добродушності. Він любив людей, він прагнув бути серед них, пропивав із ними по шинках гроші, щоб його удостоїли увагою діти багатіїв, шукав людей по вулицях і корчмах, але все одно переважно самотував, і здавалося, що всі двері перед ним замкнено на ключ, що ніхто ніколи не підпустить його близько до себе. Люди у більшості своїй були просто містечковими філістерами, і всі тягнули за собою огидний егоїзм, як равлик мушлю, і всі випрядали своє життя по темних хатніх кутках, як ті павуки, і ніхто не розумів його милої і щирої, гуманної, залюбленої в людство душі. Так само й нині пополудні, у відчаї від нестерпної недільної покинутості постукав він у двері до свого друга, вчителя математики, але той відчинив тільки після довгого впертого стукання, червоний, з набряклими венами, з налитими кров’ю очима, і тремтячим голосом, ковтаючи клубок в горлі, відмовив Кукецові суворо – мовляв, не годиться стукати так настирливо, коли не відчиняють, і що він зараз зайнятий, у нього гості… Отакої! Звісно ж! Кукец і справді постукав тричі, але з симпатії і самотності, а не з настирливості! Із туги за людьми! Овва! Сказав би зразу, що в тебе жінка в спальні! Еге ж бо! Жінка! У Кукцеві зяяла безнадійна порожнина, темна порожнина одного недільного пополудня, у нього не було жінки, його мучила меланхолійна жага людського товариства, друзів, музики, сміху, залитих світлом віталень, та враз все навколо потемніло, гірко запекло йому всередині, і він вибіг надвір.

То сталося одразу пополудні, а після того він до знемоги находився між бронзовими генералами, наслухався теленькання дзвоників конки, був у церкві, у кав’ярні, пив аспірин, був у своїй кімнаті, лежав у вчительській, а зараз, як оскаженіла змучена тварина, вирвався на волю і, розмірковуючи над всім тим, усе пришвидшував свій крок, ніби поспішаючи до якоїсь омріяної цілі. В одній з кімнат двоповерхової кам’яниці, де над входом було викарбувано шляхетський герб (козла, що стоїть на задніх ногах), видніли крізь вікна траурні драпування, тріпотіли свічки і ледве помітні силуети людей рухалися на тлі важкого чорного сукна. На першому поверсі дому лежав мрець. Рафаель Кукец на хвилину зупинився під освітленим вікном, і раптом ціле місто здалося йому величезною трупарнею, і така густа смоляна туга линула на нього, що він негайно стрепенувся і побіг далі. Тіні, траурні декорації, світло у вікнах, місто порожнє, всюди замкнено, а він все ходить по темних вуличках, пробирається крізь пітьму і болото, роздивляється ці ірреальні, дурнуваті хати, розцяцьковані, як оті міста із віконечками з кольорової фольги на картонних абажурах ґасових ламп! Вже ті хати наповнені ґасовим світлом, і в кімнатах все жовто-червоне, тьмяно освітлене, схоже на каламутну сечу хворого, і там всередині, обставившись до неможливого вульгарними меблями, живуть люди.

Але що то за життя у будинках, схожих на картонні абажури для ґасових світильників? Що за бісова архітектура з тими балконами й шпилями, аж все виглядає як декорації в безглуздому, глухонімому балеті? По тих будинках сидять його колеги, лисі професори із вставними щелепами, сидять, скуті ланцюгами міщанської глупоти зі своїми жінками, за столом, і поки жінки думають, що готуватимуть завтра (квасолю чи вермішель), вони перевіряють учнівські зошити. То є його лисі, голодні, старомодні, дурні колеги, котрі навчають дітей, що Чилі – пустельна, приморська, скеляста земля, над якою дмуть солоні тихоокеанські вітри, а самі ніколи не бачили хоч би Кварнерської затоки.

Вони говорять по аудиторіях урочистими голосами про Евкліда, про Коперніка, про Платонову республіку, а самі занудні, ліниві, як байбаки, і їх зовсім не хвилюють ні Платон, ні Евклід, ні Чилі, скеляста земля, над якою дмуть солоні тихоокеанські вітри. Рафаеля Кукеца аж знудило і від всього цього, і від власної долі – до кінця життя перевіряти зошити двійочників, животіти вбого, нидіти по неприглядних кімнатах, і він кинувся вздовж брудної, обсадженої підстриженими каштанами алеї геть із міста; дорогу перетинало залізничне полотно, болото на хіднику ставало дедалі глибшим і густішим, тож він збочив на колію і пішов залізничним насипом крізь ніч. Уздовж залізниці блимали зелені вогні семафорів, і самотній чорний локомотив промчав крізь окутий залізом тонель, і ще довго було його чути, і рейки монотонно бриніли, ніби хтось бив по них молотком. Поміж тинами, хлівами і клунями, що видніли у темряві, висвистував холодний тромонтан, крижаними хвилями переливався через малі, ледве помітні будівлі, що їх людина поналіплювала між численними складками земної кори задля своїх жалюгідних, абсолютно незрозумілих, мізерних цілей.

Потоки холодного повітря текли із північних горбів у долину, по дну якої цілих п’ять днів крутився полуденець, як отруйний газ, над гірським хребтом кипіли хмари, наче піна на морських хвилях; вітер роздер туман і показалися зорі.

Професор Кукец пам’ятав усі ті зорі із астрономічних карт, і, хоч його завжди дратувало, коли хтось заводив мову про зірки, – бо він ті всі зірки добре знав і йому було відомо, що на них все таке ж безглузде і пусте, як на цій самій нашій зірці, – цього разу він навіть зрадів тим далеким променям і глибоко зітхнув, а крижаний тромонтан налився йому всередину, ніби кухоль холодної води.
– Добре стояти отак, піднявши голову, відчуваючи себе живою частиною цієї зоряної вітряної ночі! Люди нидіють в смердючих пивницях, в тих повних хаосу водовертях, де простір замикається над ними, як портсигар. Онде на дні люди носять побутові проблеми в головах, скляні очі, уламки мрій та ідей. Але є ще й зоряні, вітряні, найголовніші концепції, що їх у цілому місті не розуміє ніхто, хіба, може, двоє-троє таких самих одинаків, що підсолоджують ними свою самоту.

Але тільки справжня суть життя, – оці відчуття, – тільки це важливо, хоч цієї глибокої істини не розуміє ніхто, ніхто про це не говорить і не думає, а берегти цю істину – означає бути усіма відкинутим самітником, чужаком, якого ніхто не хоче знати, загубленим отут і отак, абсолютно зайвим серед всіх цих речей і людей! Ось де біда! Треба день і ніч битися за істину і продиратися поміж людей-сновид, між всіх цих гримас жаху, між щоденного бруду до самоти, до чистої зоряної, вітряної купелі! А й справді, треба утекти! Утекти, вийти у вільні світлі простори! Треба вийти! Ліворуч залишається темна вода міста і його тріпотливі вогні, брешуть пси, місто порожнє, чуже, вороже, а вогники на околицях пульсують тривожно і тужно, наче на цвинтарі, наче світять із тих далеких часів, коли ще волочилося за дівками (першою, другою, третьою), але все залишається позаду, брешуть пси, а чоловік, спираючись на свій ціпок, простує над видноколом по небі від Оріона до Плеяди, і його огортають вільні вітри. І це все відбувається насправді, це найживіша, єдино можлива дійсність. Умиротворене, глибоке дихання далеких просторів, де нема ні дощів, ні церков, ні вчительських кімнат, ні зошитів з математики, ні запаленого мозку, жодних проблем, що точать людину, як ті хробаки. Співає вітер, сміливо і впевнено ходить чоловік, зорі під ногами риплять, і все позабуто. Чоловік той – це вже не якийсь там Рафаель Кукец, викладач математики і фізики у певній школі, і не мешкає він у провінційному містечку, де є самі задрипані шинки і три пам’ятники (два генерали й один монах). Болото на вулицях, опущені штори, замки на дверях, а по корчмах вино, самота і дим. Як, певно, страшно живеться в такому малому місті, де людські голови – ніби червиві гарбузи, повні рідкого багна, де все таке злиденне і затуркане. І ось як треба злітати над тим усім, разом із вітром, вільно, упевнено, без стриму! Рафаель Кукец ковтав благодатний еліксир вітру, ловив його потоки, і, наче срібний аероплан, здіймався вище й вище. Бадьоро карбував він крок за кроком, розбиваючи своїм дерев’яним ціпком небесні тіла праворуч і ліворуч від себе так, ніби розбиває скляні кулі. Зірки й сонця розсипали навколо себе іскри, а десь далеко внизу, над містом, тромонтан співав пісень на повні живого кисню легені, розливався над дахами і, наче газована вода, клекотів над мочарями на околицях. Наступного ранку перехожі знайшли Кукецове тіло на брудному хіднику, і особу померлого вдалося встановити лише після довгої виснажливої експертизи. А чи був це нещасний випадок, чи самогубство, встановити було вже неможливо.

Переклад з хорватської – Катерини Калитко

Найгірше зараз моєму чоловікові. Коли я вже з подивом розглядала сама себе, стоячи за два метри від ліжка, – геть як в кіно, – він ще приніс мені теплого питва і хотів поправити плед. Тепер він аж синій якийсь, плаче, як дитина. Варто було б сказати сину, щоб був уважним, не дозволяв батькові пити забагато валокордину, але як сказати, щоб не перелякати їх остаточно? Сиджу оце в кріслі, за звичкою підібгавши ноги, і дивлюся, як чоловік ридає на колінах біля моєї постелі, розгойдується, мов сновида, охоплює руками голову. Бідний мій, бідний. Я б навіть повернулася в своє тіло, аби його заспокоїти, але воно, здається, вже трохи схололо і якось зменшилося – я не влізу назад. Боляче в цій ситуації те, що я не можу, скажімо, погладити його по щоці, поправити волосся, поцілувати. Вірніше, я можу, але він цього не відчує. Це дуже погано. Щось мушу із цим вирішити.

Взагалі-то найстрашніше – навіть не смерть, не біль від утрати рідної людини, притуплений і не до кінця усвідомлений у ці перші дні, а оті всі клопоти, крізь які треба пройти, виряджаючи її в останню путь. Біганина, нічого не варті звичаї, формальності, нікому не потрібні папери. Запах чужих людей, дерева й лаку від труни, шурхіт штучних квітів на вінках. Ну, і отой моторошний траурний оркестр: коли він бере перші ноти, бідолашне серце підскакує, вдаряється в піднебіння, обливається кров’ю, а потім стрімко летить вниз і вивалюється, перепрошую дуже, через задній прохід. Втім, ще за життя я всім дала ясно зрозуміти, що бажаю бути похованою без оркестру.

Смерть не страшна, просто важка. З кожною смертю близького тебе самого стає все менше в цьому світі; мав би стати легким, злітати з поривом вітру, а стаєш важким, сила тяжіння присмоктується намертво і вже не відпускає. А от страхатись нема чого, абсолютно. Наші мертві, по суті, мертвими є лише тих кілька днів, поки лежать у труні під рідним дахом, поки їх не закопають. Всю решту часу вони живі – всередині нас і самі по собі. Звичайно, попереду в моїх хлопців ще буде жахливе повернення із цвинтаря в цілковиту порожнечу, коли їм доведеться пройти по розтоптаних квітах, кілька годин тому розкиданих у дворі перед моєю труною, підібрати на підлозі передпокою загублену пластикову ромашку, відіпрати з наволочки три плямки крові, яка крапнула туди, коли я востаннє закашлялася, а потім згадувати, як гутаперчево пручалася моя ще тепла рука, коли вони удвох вдягали на мене улюблений светр. Але для того, щоб відбулося і все це, і ще багато іншого, їм потрібно зробити найважчий ривок – організувати мій похорон.

Випірнувши з величезної хвилі першого шоку, мій чоловік підповзає до телефону і сідає перед ним на підлогу – потрібно викликати „швидку” і засвідчити мою смерть. З іншого кінця дроту крапають темно-сірі довгі гудки. Левку, гукає мій чоловік на кухню, Левку, подзвони у „швидку” з мобільного – може, в нас щось із телефоном сталося? Син набирає номер і прикладає трубку до вуха, тим часом Славко, похитуючись, бреде кімнатою і зупиняє всі годинники. Не відповідають, тату, – каже йому Левко, безпорадно показуючи німу мобілку. Мабуть, футбол дивляться, зараз саме матч „Динамо”-„Шахтар”, десь мав бути вирішальний гол, каже. Чоловік із прокляттями кидається до телефону. Додзвонитися вдається лише за п’ятнадцять хвилин. Адреса? Скільки років було померлій? Міліцію ми візьмемо самі. Чекайте.

Дівчина, що приїхала засвідчувати мій відхід в кращий світ, навіть сподобалася мені. Довго гортала мою медичну карту, вислухала розповідь чоловіка, потім поглянула на моє тіло з безпечної відстані і кивнула міліціонеру, що стояв у передпокої – в природній спосіб, мовляв, небіжчиця відійшла. Міліціонер з полегшенням витягнув з кишені цигарку і розчинився у дверях. Дівчина попростувала за ним, потім зупинилася і порадила моїм хлопцям підв’язати мені хусткою щелепу, поки я не захолола остаточно й не заклякла з розкритим ротом. Висловила їм співчуття і навіть зробила спробу пустити сльозу. Я запам’ятала яскраві блискітки на її синіх босоніжках.

Моєму Славкові, цілком вже знесиленому, доводиться ще раз підняти слухавку – треба повідомити про факт моєї смерті ще комусь, от хоча б моїй старій тітці. Адже мусять якось знайтися восьмеро чоловіків, що нестимуть труну і кришку від неї, жінки, що готуватимуть поминальний обід і пов’язуватимуть рушники на руки учасникам похоронної процесії, родичі, що прийдуть сидіти наді моїм тілом вночі, і ще багато людей, які згрібатимуть докупи всі ті давні народні традиції, розгублені нами на асфальті. Тітка схлипує. Тепер ще – помити і обрядити мене, простелити поверх килимків старенькі смугасті доріжки для чужих ніг, завішати чимось всі люстра та інші дзеркальні поверхні у квартирі. Ми нічого не забули, Левку? Сидіти цілу ніч у хаті із ввімкненим світлом, з грудьми, повними кусючого холоду. Все.

Ранок мій чоловік зустрічає, гортаючи том Маркеса. Він хоче відшукати у „Коханні в час холери” те місце, де доктор Урбіно падає з драбини, полізши на дерево за папугою, і прочитати про те, що було далі – як пережила дружина його смерть, як їй потому спалося в подружній постелі, як їй палилося чоловіків одяг і роздаровувалося інші його речі. Несподівано одинокий Славко хоче відшукати чиюсь історію, подібну до тієї, яку тепер переживає сам, аби спертися на неї, як на милиці. Спробувати утримати світ, що розкришується як зуб, якому бракує кальцію. Перепліт розвалюється в його руках, розсипаються сторінки.

Левко тре кулаком червоні очі і вдягається. Я поїхав, тату. Треба їхати на цвинтар, замовити місце, узгодити час похорону, треба найняти гробарів. Треба купити домовину і вінки від нас із тобою. Треба, треба. Славко киває головою. Виходячи, син причиняє двері, але залишає невеличку шпарку – кажуть, так треба робити, коли в домі лежить покійник, аби всі охочі могли зайти і попрощатися із ним. Природно, якщо двері прочинені, у них має хтось зайти. От і заходять – ціла зграя обірваних і смердючих циган блискавично розосереджується по квартирі. Вони підмітають з кухонного столу гроші на покупки, приготовані і забуті там відучора, покинутий на трюмо Славків годинник, якісь мої дрібні прикраси – і, ґелґочучи, встигають зникнути ще доти, як ошелешений Славко встигає підвестися із крісла. Його починає тіпати. Поклавши руку собі на лоба, він іде до дверей, аби їх зачинити, і на порозі наштовхується на чотирьох чоловіків у чорному. Вони – з приватної фірми, яка надає ритуальні послуги. Наші координати їм продали вчорашні засвідчувачі смерті на „швидкій”. Задкуючи, остаточно розгублений Славко пропускає їх у квартиру. Четверо заходять і одразу шикуються в шеренгу, як вишколені солдати. У них навіть ґудзики і шнурки в черевиках траурні. Головний робить крок уперед, раптом розпливається в широчезній голівудській усмішці і каже: Добрий день! Славко витріщається на нього, мовчки кліпаючи, і кліпає так голосно, що гість нарешті розуміє: демон, відповідальний за нав’язливий менеджмент, цього разу нашептав йому щось геть недоладне. Вибачте, мимрить він, вдарившись поглядом об паркет, звичайно, день не зовсім добрий, вірніше, зовсім недобрий, прийміть мої співчуття, але… Словом, вам потрібна красива труна, ексклюзивне оформлення церемонії, кваліфікований розпорядник, вінки, квіти, інші послуги? Все це ми можемо вам надати. Здихатися чорних чоловіків можна було б у різні способи, але розтоптаний Славко просто записує їхній телефон і обіцяє подумати. Четверо тупцяють на порозі і неохоче виходять. Славко зачиняє двері, зі стогоном заповзає на диван, де лежить моє тіло, і згортається коло нього клубочком. Кажуть, це підсвідоме прагнення людини повернутися в ембріональний стан.

У цей час Левко відбуває чергову малоприємну місію: купує вінки на ринку „Озіріс”. Як зрозуміло із назви, ринок спеціалізується на продажу товарів, що полегшують шлях у світ тіней. Тітка-продавчиня із розмазаною під очима тушшю і майже чорними від помади губами також виглядає цілком потойбічно. Вінок „від чоловіка” – тобто від Славка – син уже тримає в руках, тепер хоче іще один, від себе. Раніше написи до вінків виконувалося на смужках тканини золотом, і робили це особи, наділені винятково каліграфічним почерком. Зараз посланниця Озіріса витягає з-під прилавка ще одну шурхітливу пластикову стрічку і з готовністю заносить над нею чорний маркер: що пишемо? „Найкращій мамі від сина”. – Га? Шо? – „Найкращій мамі від сина”. – Найкра…най-кра-щій маааамі…ага, від улюбленого синочка, да? Ні, просто – „від сина”. – А чо це ви не хочете написати „від синочка”? Всі пишуть! – Ну а я от хочу просто! – Странний ви, вапше-то. Я тіки шо підписала мущині вінок „від улюбленого синочка”, да, і нічо, і не скандалив, як ото ви!

Вона киває головою кудись убік, Левко інстинктивно простежує поглядом – там стоїть молодий іще чоловік в темному, сорочка на ньому підозріло ошатна, в руках – вінок із написом „Дорогенькій матусі від улюбленого синочка”. Він дивиться на годинник, роззирається, потім впирається поглядом в мого сина і затримується на ньому. „Десь я його вже бачив…” – думає в цю хвилину кожен із них. Потім улюблений синочок раптом підходить до мого сина: – Ви не підкажете, як дістатися на вулицю Панаса Мирного, п’ятнадцять? Мій син нервово кашляє. Я розумію його подив: це наша адреса, і за цією адресою ніхто, окрім мене, зараз не помирав.

У ситуації можна розібратися, якщо глянути, що робить в цей час Славко. Поки Левка немає вдома, моєму чоловікові дзвонить мій колишній чоловік, аби висловити співчуття. Оскільки вчора ввечері про мою смерть сповістили тітку, нині вже цілий світ стугонить від цієї сумної новини. Ну що, малий хєр, – співчутливо каже моєму чоловікові мій колишній (мій Славко молодший від нього, так). Ну що, малий хєр, ну і як ти там тепер?

Колись я мала чоловіка Мирка і сина його Олька. Була примара гармонії, правила пристойності, побут, який здавався теплим, дні минали за днями, виростав син, щораз важчими ставали ранкові мішки під очима. І кожного ранку стеля опускалася все нижче – не на міліметр навіть, а на якусь жалюгідну соту міліметра, проте регулярно і невблаганно. На розлучення я подала тоді, коли відчула, що в очах у них обох відбиваюся лише як клубок туману, що на нього подмеш – і розвієш. Мирко відсудив у мене все спільно нажите майно. Олько, що того року закінчував школу, вилаяв мене і побажав залишитися із батьком. Пізніше ми перетиналися на вулицях, в гостях у спільних знайомих, в фінансових і комунальних установах, на зустрічах випускників і навіть одного разу на великодній всенощній. Щоразу ми віднаходили все менше спільних рис. А потім у мене з’явився Славко, а ще потім – Левко. Із клубка туману вони знову зліпили людину. І от зараз Мирко телефонує Славкові.

Поміж всього іншого, він уїдливо запитує, як у нас із фінансами. Позичати на похорон, слава Богу, нам не довелося. Я завжди достатньо заробляла, то все дивіденди від моєї розробки. Справа в тому, що я винайшла… Але ні, зараз не про те. Зі Славком я познайомилася на прес-конференції після того, як мій винахід було запатентовано. Я тоді якраз перебувала на піку шлюборозривального процесу. Та ж цьому малому потрібні твої гроші! Лише твої гроші, як ти не розумієш, він тебе використає і покине!!! – кричав Мирко, тупаючи ногами і драматично відриваючи ґудзики від сорочки. Нокаутувати його вдалося запитанням про те, чи так вже йому самому байдужі мої гроші і чи справді альтруїстичний порив його священного гніву. За рік я знову вийшла заміж. І ось тепер, як Славко розуміє, Мирко хоче поквитатися з ним за все й одразу. Зараз до вас приїде мій син, з погрозою в голосі каже Мирко і кладе трубку.

Мій син Левко стоїть на порозі і дивиться на Славка, свого тата, і обоє такі розгублені, що аж ну. Славко, безумовно, неодноразово бачився з моїм сином Ольком, але зараз все так несподівано, думки і ситуації розбігаються навсибіч, як розполохані таргани, і він відчуває, що не може дати раду всьому одразу. А Левко не знає, як сказати татові, що на цвинтарі відмовилися надати два місця разом – міський некрополь стрімко розростається, і всю землю там вже розхапали, а батько ж так хоче бути похованим поруч із мамою, коли настане і його час… Що будемо робити, тату? Від цієї новини Славко мовчки повільно сповзає на підлогу. Мені болить за нього серце, якщо тільки я маю право так сказати тепер, за відсутності фізичного серця, і я навіть зважуюся погладити його легенько по голові, а Славкові здається, що то у нього волосся ворушиться від жаху безпорадності. І тут в розмову вступає Олько.

Нема таких питань, яких не можна було б вирішити, каже він тоном, що не визнає заперечень, фірмовим тоном свого батька. Я легко розберуся з цією дурницею, але мушу вас попередити, що мій батько бажає, аби біля материної могили було залишено місце для нього, а не для вас. Таким чином, він планує знайти три місця поруч – в центрі буде поховано його, праворуч – мою матір, ліворуч – мою мачуху Олену Сергіївну. Батько хоче, аби я з часом звів на цьому місці родовий склеп. Я зрозуміло висловлююсь?

Вибух відстрочує лише поява вантажників, що привезли труну. Вони заносять її в хату, де троє чоловіків зловісно мовчать. Вантажники ставлять домовину на підлогу вітальні, хрестяться, озирнувшись на мій труп. Хто тут хазяїн, ти хазяїн? – киває на Славка старший, ти хазяїн, ну ага… Славко дибуляє на кухню, виносить вантажникам гранчак горілки. Вони по черзі п’ють, втирають рукавами губи, бурмочуть „хай спочиває з миром”, виходять. Щойно клацає замок, квартира за замкненими дверима розлітається на шматки. Славко жбурляє порожній гранчак Олькові під ноги, Олько відскакує від фонтану скалок, Славко наступає на нього. Що собі думає твій батько, він хоче обкластися жінками навіть тоді, коли його черв’яки їстимуть? – волає Славко. Що іще він забере з собою – все своє добро в труну складе? Все, чого він коли-небудь торкався? Може, він і тобі накаже живцем замуруватися в родовому склепі? Кажи, кажи! Олько намагається не втрачати гідності. Батько кохає мою маму, каже. Кохає? Яким місцем він її кохає? А де було кохання тоді, як він витирав об неї ноги за життя? А чому ж він не прожив аскетом всі ці роки, а ще раз одружився? – розводиться Славко, махаючи руками. Це тепер він її кохає? – Славко кидає погляд на моє захололе тіло, йому зривається голос, він плаче. Батько кохав мою маму, твердіше повторює Олько, і вони будуть поховані поруч. Не буде цього, не буде, каже побілілими губами мій син Левко і кидається на Олька. У двері дзвонять.

В кожному будинку мешкає активіст, який все дізнається раніше від інших, в’язками сушить на кухні свіжі плітки і твердо знає, як треба діяти в тій чи інший ситуації. Інколи таких пастирів навіть декілька. От і зараз у дверях натовп сусідів – хтось устиг обійти всі квартири, зібрати гроші з тих, хто таки виявився вдома, а не в Алупці, Анталії чи селі Антонівка, купити вінок, хоча ми нікого про це й не просили. Я звично кажу „ми”, бо так нікуди і не пішла від Славка з Левком. Ми завжди будемо ми. Приємно, звісно, що всі сусіди ґречно прийшли попрощатися зі мною, окрім однієї, Дусі – вона лежить у ліжку, бо вмліла і заслабла, і теж через мене. Я вже казала, що померла доволі несподівано, і тому Дуся страшенно перелякалася, коли побачила у під’їзді біля моїх дверей кришку від труни. Вона, бачте, два дні тому ще зустріла мене, коли я верталася з крамниці. Така дивна. Мало там що було два дні тому.

Ой, чому ви ще досі не переклали її в домовину, пищить огрядна кобіта із сусіднього під’їзду, з осудом дивлячись на трьох розчервонілих чоловіків, що важко сопуть. Ой, а ви запросили священика на похорон, ой, а ви… Ех, хороша була людина, зітхає хтось в кутку. Так, хороша, і бачте, все менше й менше наших залишається – докидають з іншого кутка. Славко і Левко гідно приймають співчуття, дякують всім, намагаючись тримати себе в руках, нічим не видати тієї люті, від якої їм зеленіють долоні. Сусіди складають квіти у мене в ногах і по одному нечутно зникають. Дехто навіть втирає щирі сльози. Приємно, чорт забирай.

Щойно вони пішли, Левко біжить в кухню, виносить три табуретки, на яких вони зі Славком встановлюють труну. Застеляють її нутро серпанком і, удвох обережно підхопивши мене, вкладають всередину так ніжно, ніби бояться порушити мій сон. Левко тихо плаче, і сльози капають у нього із кінчика носа. А старший мій син Олько, залишений на цей час в спокої, витягає мобільний телефон. Сірожа, слишиш, Сірожа, каже він у нього. Олько просить загадкового Сірожу розшукати коменданта цвинтаря і дізнатися в нього, чи є якісь старі, занедбані могили, поверх яких можна здійснити нове поховання. Сірожа, ти ж знаєш, с дєньгамі нєт проблєм, скажи єму – нєт проблєм.

Всім своїм виглядом Олько хоче показати, що проблеми в Славка з Левком. Десь, мабуть, Ольків батько, скручений ревматизмом, але такий самий всюдисущий, як і зазвичай, потирає руки і думає – ось, мені не вдалося зламати їх за життя, то зламаю після її смерті. Пафосно, скажете? Я так не думаю. Просто ви не знаєте Мирка. Ну от, а тут у нас в хаті Олько. Ах ти козел! – кидається на нього мій Левко. Це його батько козел! – знову вибухає Славко. Місця у квартирі мало, посеред кімнати стоїть труна зі мною – до речі, непогана така труна, ошатна, лакована, приємного вишневого кольору, але без надмірних витребеньок, – із цим вгадали, – у головах свічка в келішку, наповненому гречкою, в кутку накритий рушником телевізор, квіти у вазі, попід стінами – вінки: „Коханій від чоловіка”, „Найкращій мамі від сина”, „Дорогенькій матусі від улюбленого синочка”, „Шановній від сусідів”; Левко і Олько перехиляються через домовину, хапають одне одного за барки і танцюють вліво-вправо, як бійцівські півні, а мій чоловік танцює поміж них, намагаючись втримати труну, щоб вона разом зі мною не злетіла з трьох табуреток, на яких стоїть. По кількахвилинній змажці Олько виривається і зачиняється в туалеті. У нього дзвонить телефон. Це Сірожа.

Сірожа дізнався від коменданта цвинтаря про старе сімейне поховання, якраз на трьох. Туди, правда, приходила якась літня жінка, але останніх кілька років вона навідується вкрай рідко, могили позаростали травою і позападалися під землю. Комендант думає, що їх можна буде відкупити – схоже, не такі то вже й потрібні могили. Зі свого боку він, в разі чого, обіцяє повний порядок з документами. Спритникові вдалося навіть розшукати ту жінку, але вона, виявляється, не родичка похованих, її просто було найнято доглядати могили, але тепер і вона сама стара й немічна. Син людей, яких поховано в такій потрібній Олькові землі, виїхав за кордон, вдома буває дуже рідко, але бабця погодилася дати його телефон. І – уявіть собі, Олькові продовжує таланити – той зараз виявився у місті! Вчора приїхав. Не злазячи з унітаза, Олько набирає номер, гальокає в трубку і врешті-решт таки чує свого сподіваного співбесідника, який виявляється різким, навіть грубуватим немолодим чоловіком. Так, гроші йому не завадять. Могили? Хм, могили. А що, можна подумати. Він все одно весь час за кордоном. Можна зустрітися завтра. Ні-ні, завтра буде пізно, завтра вже треба ховати, ви ж погляньте, яка спека стоїть, благально співає в слухавку Олько. Слухавка відповідає, що сьогодні ніяк не зможе, бо йде на футбол. На який футбол, по-баранячому перепитує Олько, „Динамо”-„Шахтар” грали вчора! Ідіот, безпардонно кажуть на тому кінці, ну яке тут тобі „Динамо”, який „Шахтар”? В нашому місті відродили нарешті стару добру „Ниву”, і сьогодні вона гратиме свій перший матч після відродження! Ти розумієш, я туди зараз йду, ти розумієш, футбол для мене – все! Так-так, каже Олько, я розумію, звісно, але зрозумійте і ви мене… Якщо хочеш – приходь туди, різко кажуть у слухавці, чекатиму тебе біля входу на стадіон за п’ятнадцять хвилин до початку матчу. Все, бувай.

Олько не дурень – він чудово розуміє, що це його єдиний шанс виконати батьків наказ. Та й для нього самого провернути все круто, по-дорослому – справа честі. Сяк-так застебнувши штани, він вискакує з туалету, навіть не спустивши за собою воду. Забігає у вітальню, кричить моїм хлопцям, що він вирішив усе, знайшов місце, де мене поховають, а про час похорону їх буде сповіщено додатково. І зникає, голосно хряснувши дверима. Ви ж пам’ятаєте, як почувається ваша нога, коли ви її відсиділи, коли вона затерпає? Так само зараз почуваються мої Славко і Левко. Мовчазні й похнюплені, всідаються вони над моїм тілом. Нарешті хвилина спокою.

Ми переймаємося тим, щоб наші тіла красиво відійшли з цього світу, прагнемо лишити по собі химерну ілюзію ідеалу; але річ у тім, що наші мертві з того боку вже знають всі наші найприкріші таємниці, які в цьому світі ховають разом із нами – тому, мабуть, важливіше прийти із гідним обличчям туди.

Я завжди була колекцією єресей. Знала, що Бог існує, але не знала, як він виглядає, що любить, чого не любить. Завжди намагалася його олюднити, наблизити до себе. Бог уявний, абстрактний завжди вислизав від мене. Я не до кінця довіряла йому і все чекала від нього якогось підступу. Моя остання дводенна ізоляція від світу лише поглибила те відчуття. Коли я прийшла із крамниці і лягла в ліжко з відчуттям важкості в грудях, ще зовсім не було страшно – подумаєш, просто в мене гнилі легені, зараз буде звичний напад важкого бронхіального кашлю з кривавим мокротинням, а потім все перейде. Але, почавшись, воно ніяк не хотіло перейти. Мені хотілося запитати в Бога, що ж це таке і навіщо. Задушливий кашель вдавалося на короткий час перебити теплим питтям. Потім я лежала горілиць, Славко цілував мені руки, а я відчувала, що Бог знову утікає від мене, і цього разу відносить у своїх кишенях цілий світ. Смерть від задухи – найгірше, що можна вигадати. Ти відчуваєш, як розриваються в тебе капіляри в очах і на всіх слизових, як тривожно завмирають внутрішні органи, як затерпають і темніють пучки, як фатально здушує у горлі – і водночас переживаєш гірку зраду навколишніх, адже вони можуть вільно ходити, говорити і дихати, дихати, дихати! А ти лише все глибше опускаєшся на власне дно. Але із того дна я нарешті побачила Бога.

Коли я знову змогла вийти надвір, тіло моє залишилося у Славкових обіймах. А надворі був Бог. Він випускав з долоні ластівок і посміхався. І все навколо було таке легке, святкове, справжнє, як на твій день народження, коли тобі виповнюється п’ять або сім років. Бог тепер був всюди, але не в такому далекому „всюди”, як раніше. Бог у місті. Уявіть собі, я заходжу в улюблену книгарню, встигнувши проковзнути у двері за пізнім відвідувачем – а там Бог. Зазираю у вікно нашої зі Славком кав’ярні – а там Бог. Сідаю на лавку в парку – а поруч, як ви самі можете здогадатися, Бог. І найголовніше – мені зовсім перехотілося щось у нього розпитувати.

Ви колись помічали, що варто тільки почати щось робити – і неодмінно щось зробиться саме по собі, клубок почне розкручуватися без вашої допомоги, а непідйомні камені раптом стануть легшими? Зрозуміло, це теж Бог. Не подумайте, що я проповідую, просто за життя мені самій завжди хотілося поговорити із тим, хто бачить більше за мене. Бог завжди носить із собою довжелезні списки способів екстренного порятунку для кожного конкретно, списки того, чого нам за жодних обставин не пережити, списки боргів, за які ми вже дорого заплатили. Щовечора він переглядає їх, викреслюючи пункти, що втратили актуальність. Може, зараз він якраз зазирне до одного зі своїх списків?

Знаєш, синку, каже раптом Славко. Тут, поки тебе не було, приходили до мене з однієї фірми. Ну, такої… вони займаються похованнями, в приватному порядку. Може, нам до них звернутися? Тату, а де ж номер? – скрикує Левко. Вони наввипередки кидаються до телефону. Їм треба поспішати. Олько зараз вже зустрівся із власником занедбаних могил, вони вже пройшли на стадіон, зумівши пронести із собою горілку в маленькій пляшці з-під кока-коли, запханій у штани, і всередині пластмасової дудки вболівальника. Вони сидять на трибуні, причащаються першою дозою, і Олько шкарубким від горілки язиком викладає супутникові свою проблему. Забудь, каже той, не відводячи очей від поля, гей, гей, та хто ж так б’є! Забудь, я продам тобі ті могили. Я все розумію. Ось зараз подивимось футбол – і продам. Випиймо ще.

Зі стадіону вони виходять, тримаючись попід руки, розпашілі й щасливі, беруть в ятці на виході чотири пива. Довго бредуть містом і врешті всідаються на пахучій клумбі під будинком облради. Класний футбол, каже іноземний благодійник, і Олько погоджується – класний. Але місто блядське, продовжує той. Але ти не переживай, я тебе розумію. В мене тут мама померла вже давно, і тато помер. Блядська країна. У мене теж мама померла, каже Олько, і поховати ніде. Блядська країна. Блядське місто. То робім революцію! – каже раптом син похованих. Робім! – підхоплює Олько.

Готуються до революції вони ретельно: повзають по прилеглих кущах і риються в смітниках, збирають порожні пляшки, через кожну з них полемізуючи, а часом і б’ючись зі збирачами-бездомченками. Врешті-решт, вишикувавши перед собою солідну батарею, вони починають по черзі хапати снаряди і жбурляти їх у вікна облради. Що ж, у кожного своє бачення революції.

І саме в той момент, коли їх забирає міліція, до мого молодшого сина телефонує ввічливий менеджер із поховальної контори і повідомляє, що на цвинтарі таки знайшли для нас подвійне місце; щоправда, за нього доведеться заплатити вищу ціну, ніж зазвичай, бо контора перекупає його в молодої пари, якій родичі подарували землю на цвинтарі до річниці шлюбу. Не біда, Левко згоден на більші витрати. Ось і добре. Якщо все влаштовує, вони можуть заїхати до нас і оформити необхідні папери. Мій син кладе трубку і біжить до спальні по гроші, заховані у комоді, так стрімко, що підковзується на паркеті і падає.

Прощання зі своєю першою сім’єю я пережила не те щоб легко, але й не болісно. У наш останній вечір під спільним дахом Мирко і Олько дивилися рідкісний фільм, переписаний Олькові його товаришем. Запросили в гості Миркових друзів. Кликали й мене, але я, задихаючись, лежала в своїй спальні і нічого не хотіла. А коли відпустило, таки вийшла. У вітальні пили коньяк і веселилися. Канапа і троє крісел були зайняті, а оскільки я ніяк не привернула увагу до себе, то так і залишилася стояти у дверях до кінця фільму. Могла, звісно, розвернутися і піти, але щось затримало – можливо, прагнення іще трохи подивитися на чоловіка і сина, хоча б на їхні спини. Коли ж я вже виходила з кімнати, Олько озирнувся на мене й гукнув – мамо, там ще є коньяк, налий собі! І раптом стало так легко-легко, і навіть не прикро, що пішла із власного дому як бідна компаньйонка. Добре, що пішла. Правда, шкода, що Олько сидить в міліцейському мавп’ятнику, поки мене ховають.

Тепер ось мені треба вирядити в останню путь своє тіло. Неділя, церемонія на одинадцяту. Кажуть, в тебе стільки друзів, стільки їх збереться на твій несподіваний похорон. Виявляється, друзів у мене не так вже й мало. Славко і Левко схиляються над моєю труною, розправляють мої вже прозорі пальці, гладять шкіру, поморщену, тонку, як папіросний папір. Всі мертві обличчя в чомусь подібні – вони стають такими печальними і строгими, набувають родових рис усього того потойбічного племені. Але хлопці мої, звісно, здогадаються, що пам’ятати мене треба іншою. Ось вони удвох виходять на кухню. Славко наливає коньяку у склянку собі, потім Левкові. Розумієш, синку, каже він, і рука зі склянкою тремтить, коричнева рідина розплескується, Левко обіймає батька за плечі; розумієш, синку, поки вона ще лежала тут, вдома, у мене ще було враження, ніби все можна виправити. Часом я забував і старався ходити якомога тихіше, щоб не розбудити її. Але зараз її заберуть, розумієш, винесуть із власного дому, але ж це вона тут хазяйка – як я можу її відпустити?

Виявляється, я досі вмію плакати. Мені хочеться обіймати їх, хочеться впасти перед ними ницьма і обхоплювати руками іхні коліна. Я мала два прощання з сім’єю – і які ж вони різні.

Мене чудово поховають. Буде тепле повітря кольору карамелі, оркестр цвіркунів замість традиційного духового, не буде дурнуватих розпорядників, які плаксивими голосами переказують автобіографію покійного, а потім завивають: а найтяжче зараз рідним, чоловіченьку і синочку, бо вони ніколи, ніколи більше не побачать свою любу дружину і маму, не почують її ніжного голосу, не зазирнуть в її світлі очі, бо зараз її закопають у землю, і більше ніколи, ніколи, ніколи… Це все велика неправда, тому її не буде. Гостро пахнутиме порубана лопатами трава. Вітер ворушитиме волосся на чоловічих головах. Звісно, Бог теж буде поруч. Якби ще Левко не плакав уголос. Потім буде дуже пристойний поминальний обід, замовлений у кафетерії поруч із цвинтарем. А потім мене почнуть згадувати. Ще потім мій Славко насіє на своїй половині квіти, а біля мене посадить вічнозелені кущі самшиту і поставить лавицю. І все в нас буде добре. Бо ми завжди залишимось ми.

А я, знаєте, навіть не дуже сильно хвилююся. По-перше, в мене є іще законних сорок днів, щоб погуляти світом, і я встигну дбайливо спакувати в подорож усі свої найдорожчі спогади звідси. І потім я поїду. А на ґанку невидимого вокзалу на тому кінці я буду не сама – там стоятимуть ті, кого земна українська залізниця традиційно називає „зустрічаючими”. Мої мама й тато, дідусь і бабуся. Вони стоятимуть розгублені й щасливі, як одного дня на порозі пологового будинку – коли із дверей щойно винесли мене.

Сонце грайливо мружиться, тонучи в хмарі, розкидає колючі іскорки. Славко і Левко синхронно закидають голови, дивлячись в небо. Радіально розходяться промені, небо закривається. Неначе дитя з-поза портьєри, бавлячись у хованки, з-за хмари виглядає Бог.

серпень-жовтень 2006

Ярко працює в місцевому МакДональдзі. У шафці на роботі чекають на нього сорочка в дрібну червону клітинку, чорні штани, до яких легко чіпляється різноманітне дрібне біле сміття, синя краватка, а защіпка для краватки і текстильний пояс – із логотипчиками. Все як належить. А обличчя Яркове густо вкрите ластовинням, що форменним стилем не передбачено. Ярко може працювати у будь-який час – так зазначено в його анкеті. Найчастіше він працює зранку – це його пора, найкраща нагода для відвертої розмови зі світом. Ні на що не проміняти той час між сьомою і восьмою ранку, коли в дерев’яній церкві за річкою дзвонять на утреню. Ярко, збираючись вдома на роботу, не може цього чути, але він об’ємно відчуває поклик всією шкірою. І дарма, що з вікна дзвіниці видно стереоколонки, коли підійти близько – Яркові все одно здається, що звук настільки правічний і владний, що навіть круки в небі розгойдуються в його ритмі. А світ повний також інших звуків. Ось густий жовтий крик, як розплавлена карамель, повисає над вулицею, і тонкі липкі пасма опускаються на крони дерев, обплутуючи їх, як павутиння:

- Та-а-анюю-ю! Зби-и-ра-ай й-а-а-аблука!

Дерева гнуться, вода у річці тривожно сплескується і лиже береги язиком, ніжно-рожевим від вранішнього сонця. Світ, як велетенський метелик, ломиться у відчинену кватирку, кришачи крила, і лоскоче Яркові щоку тонкими ніжками.

У такі ранки, коли бруківка млосно блищить, облизана лінивим іще сонцем, наче густо посмарована смальцем, (бруківка ця особлива, жодної романтики, як у випадку зі Львовом, також її неможливо розібрати, щоб почистити, кожен камінь вбито так, наче на нього одного лягло кілька міцних чоловічих життів; її заливають асфальтом, але вона прорізається знову, завжди несподівано, і звично трусить тролейбусами, в животах яких перевертаються щойно проковтнуті люди, підкидає маршрутки й таксі; і ось її вкотре асфальтують, асфальтують, що з того, що вона ще пам’ятає копита коней богунівської сотні, і вночі перед її внутрішнім зором проходить розмита хроніка тих часів, ось козаки поскакали на Буг, перемогли і назавжди зникли в пороховому тумані, вимахуючи шаблями, всі ті крилаті драгуни провалилися під кригу, а один лишився – стримить із відкритим перекошеним ротом у діорамі краєзнавчого музею), Ярко думає, що це містечко і справді навдивовижу гармонійно побудоване, що це самодостатній поліс, повнокровний мікрокосм, тоді як це лише ошатний смітник, на якому раз-по-раз пробиваються екзотичні квіти.

МакДональдз – міні-модель капіталістичного раю посеред усього цього строкатого, гідного захвату хаосу, що його не дано ніяк зрозуміти тим, хто не заражений місцевою формою лепри під гучною назвою “менталітет”, що його ми вважаємо звичним, щоденним життям невеликого містечка. Відповідно, контингент цього раю також дуже показовий.

Зараз іще доволі рано, тому зала порожня, лише кілька дівчат за столиком в кутку і подружня пара, що зосереджено поглинає біґмаки. Ну, і я. Треба зауважити, що коли я кажу „я” – це не завжди безпосередньо я, радше одна з моїх іпостасей, якесь інше „я”. Отже, одна з моїх іпостасей сидить за столиком і п’є каву з молоком, гортаючи якусь книжку. Ярко спішить на роботу, ось його вже видно із вікна. На хвилину він затримується біля купки агресивно розфарбованих школярок, супроводжуваних хлопцями – цілком очевидно, що вони всі вирішили прогуляти школу, стоять біля кінотеатру і розглядають афішу „Щоденників гейші”. По губах дівчат Ярко читає, що вони таки вважають гейш японськими повіями. Краще б ви йшли на урок, дівчата – каже їм Ярко, з подивом намацуючи кінчиком язика на піднебінні знайомі слова, і дівчата розбігаються з вереском, з перекошеними обличчями.

Хоч, може, вони й праві, прагнучи прогуляти ту срану школу. Колись Ярко також учився в школі, пам’ятає звідти багато різного. Пам’ятає вчительку перших класів Аллу Опанасівну, яка наполягала, щоб її називали Афанасіївною. Пам’ятає, що шкільними коридорами не можна було стрибати на одній ніжці – Алла Афанасіївна упіймала його в розпал цієї забави і ґвалтувала на нього ще п’ять хвилин до закінчення перерви. Це тепер Ярко знає про клімактеричні жіночі зриви, а тоді він із восьмирічного хлопчака мало не перетворився на маленького гнома зі старечим личком. Пам’ятає він також, що у школі вперше зіткнувся з явищем кон’юнктури: отримавши завдання намалювати підсніжник, Ярко підсніжник і намалював, легку акварельну квітку, ніжну і достоту таку саму, як вчора бачив у бабусиному подвір’ї; йому самому надзвичайно сподобалася його робота, він з гордістю відніс її вчительці, а у віддяку дістав двійку – вчительці були не до смаку легкі лінії на Ярковому малюнку і повітряні патьоки акварелі, п’ятірку отримала однокласниця, котра намалювала щось схоже на конвалію, кожна квітка була ретельно обведена чорним фломастером, що й казати, малюнок виглядав значно охайнішим за Ярків; ось які мають бути підсніжники, ось! – тицяла Яркові в носа її малюнок Алла Афанасіївна. Ярко пам’ятає, як ішов того сонячного дня зі школи, смертельно ображений, і здалеку побачив маму, як пригріло тепле сонце, він скинув куртку і побіг їй назустріч – чомусь так добре пам’ятає, як підстрибував аж до підборіддя комірець його новенької ошатної матроски. Мама просить показати щоденника просто на вулиці. Потім, зрозуміло, сварить Ярка, своє нещастя, ганьбу свою, всю дорогу додому. Зрештою, докори за випадкову двійку – це не дивно, а ось чому вчителька підіймала його перед всім класом і лаяла за те, що він, колишній відмінник, скотився на самі четвірки, і жодної, ну жодної п’ятірки у нього в щоденнику тепер нема, Ярко не знає досі. Він переконаний, що навчання у школі – період, коли не можна догодити абсолютно нікому, навіть самому собі.

Але за цим всім йому абсолютно не шкода. Шкода лише за тим містичним перуанцем, якого він щодня зустрічав по дорозі зі школи. Ось іде малий веснянкуватий Ярко, а ось перуанець в кольоровому пончо грає на химерному інструменті з багатьох сопілочок, вертикально складених докупи, довгу тужливу мелодію. Несподівано добре говорить Ярковою мовою. Каже, що це мелодія з фільму, якого Ярко ще не бачив, але колись тато його неодмінно на цей фільм поведе. І Ярко вірить перуанцеві, який, певне, побував у всіх тих краях, де Ярко також встиг побувати, але тільки у мріях. Після зустрічей із перуанцем Ярко завжди ходить замріяний. Поступово він починає все гірше чути, але вважає, що так само чує орел, який здіймається все вище над Кордильєрами, або ж загадкові риби, що занурюються на ті океанські глибини, де зовсім нема світла. Тому він не хвилюється – йому цікаво.

Одного ранку Ярко зовсім не чує, але спершу не помічає цього. На уроці праці він тихесенько, як йому здається, мугиче собі під носа. Його спів лунає на весь клас, вчителька піднімає його і сварить, Ярко довго слухає і посміхається – він чує, як ворушаться морські зірки на дні того океану, що в нього у голові, а вчителька кумедно підстрибує на березі і махає руками. Після уроків до школи викликають Яркову маму.
І одразу ж починаються лікарні. Мама плаче, говорячи з лікарями, а Ярко сидить на стільці, махає ногами і слухає зірки та моря. Він, безперечно, тримає в пам’яті відлуння всіх потрібних слів, а коли пробує промовляти – мама чомусь плаче ще гучніше.

Потім – спецшколи. Ярко вивчає мову глухонімих, легко опановує дактильну абетку. Ось шкода лише, що він не зможе тепер розповісти про те, що відчуває. Для того, щоб описати дивовижні краї зі снів, кольорові мрії та багатовимірні почуття, ніколи не вистачить двох рук і десяти пальців.

Отже, станом на сьогодні, Ярко – глухонімий. Насправді він не глухонімий, а просто глухий, говорити він вміє, але потроху втрачає звичку; всередині нього живуть дивовижні слова і звуки, все більше й більше тільки його власні, не належні більше нікому; Ярко перетворюється на окрему планету із власною мовою, і це його тиха, невидима перевага. Йому міг би, зрештою, зарадити слуховий апарат, але дешевий, поганенький апарат перетворює в Ярковій голові звуки світу на трансляцію засідання верхньої палати парламенту пекла. На дорогий Ярко собі ще не заробив.

Він спритно перевдягається і вигулькує зі службового приміщення в залу, звідки ще не встигають піти ні дівчата, ні чоловік із жінкою, ні я. Ярко – старанний працівник, він сам винаходить для себе завдання. Коли ж йому щось хочуть сказати, то пишуть на серветках – так само чинить і він сам, коли потребує донести якусь інформацію до менеджера. Добротна американізована політкоректність, прищеплена тутешнім працівникам МакДональдзу, не передбачає вивчення ними дактильної абетки задля одного Ярка, Ярка з особливими потребами. Але йому цього і не потрібно. Натомість він жадібно вдивляється в людей – так, наче не може вирішити, чи хоче їх з’їсти тут, чи все ж краще їх загорнути і винести із собою.

Ось троє дівчат із таких, що за мірками минулого століття вже давно вважалися б старими дівками. Кожна з них дивиться зранку в люстерко і думає про себе „Вона”, у кожної в таку хвилину сухо в роті, кожна бачить себе холодною і владною кіногероїнею, біля ніг якої лежать усі чоловіки. Одна дівчина колекціонує власні фото зі знаменитостями, саме зараз розповідає подругам про страшне розчарування, що її спіткало – не вдалося сфотографуватися з Авраамом Руссо після його концерту тиждень тому. Інша виглядає найадекватнішою в цій компанії, час від часу докидає в розмові розумні слова, але ніхто не знає її страшної таємниці – вдома вона бере блокнот і тлумачний словник, виписує зі словника в блокнот найкарколомніші терміни, а потім, лежачи в ліжку, зазубрює їх. Згодом вони хором розповідають про свій гуманізм, що виражається в любові до комашок: одна врятувала муху, що впала нині ранком у її ванну, не дала мусі втопитися, бо їй до сліз шкода, коли гине навіть найменше живе створіння; так-так, ти абсолютно права, постукує наманікюреними нігтиками по столі друга, ось я вчора вийняла з калюжі павучка, не пошкодувала намочити свої нові черевики, оті червоні, знаєш, лаковані, ага – так я підчепила його носаком і вийняла з калюжі, бо неможливо дивитись, як він безпорадно плаває! Третя розповідає щось подібне, але дуже тихо, її не чути; у всіх трьох блищать сльози на очах, а потім вони різко змінюють тему – починають мити кості своїм хлопцям, клясти їхні перегляди футбольних матчів, любов до пива, спізнення на побачення, рідко даровані букети, дріб’язкову скупість, смаки в одязі, пердіння в ліжку, волосся, що ті залишають на шматках мила у ванній, і хором, голосками, сповненими гуманізму, завершують: от козли, щоб ви всі здохли!

Ось чоловік, витягаючи клапті салатного листя із вусів, каже жінці: а один мій друг вже взяв кредит у банку, розвиватиме свій бізнес, ось побачиш – він хоче створити мережу закусочних „Біляші” на противагу МакДональдзам; нарешті у них буде серйозна конкуренція, а то бачиш, розплодилося їх тут, як собак нерізаних, і взагалі у нас поганий МакДональдз, от я був у Харкові – там така шикарна тераса, такі красиві зали, а головне – всє говорять по-рускі! Ось де справжня культура, не те що тобі тут.

У більшості мешканців цього міста у роті росте по два язики. Зрозуміло, що вони один одному заважають, і жоден язик не розвивається нормально – тому всі й носять в роззявлених писках по два блідих, слизьких, аморфних утворення і ніяк не навчаться давати собі раду хоча б з одним із двох. Стоматологи й отоларингологи, до яких звертаються за порадою нещасні міщани, кажуть їм користуватися бактерицидною зубною пастою або ж радикально пропонують обтяти один з язиків, щоб укріпився інший. І стоять вони з велетенськими ножицями над пацієнтами, а ті ніяк не можуть визначитися, якого ж саме з двох вони хочуть позбутися. І казці цій нема кінця.

Ярко підкручує якесь коліщатко свого внутрішнього мієлофону, щоб чути краще, і повертається до мене – але мій стілець порожній, я вже далеко, за прозорою стінкою, листя повзе по моїх слідах, а легені мої, заповнені осінньою прохолодою, стають дзвінкими і крихкими, як старі ялинкові прикраси з тонкого скла. Ярко майже не печалиться, що втратив свою ймовірну здобич – це ж МакДональдз, дірка у дні ванни цього містечка, крізь яку неминуче витікає вся тутешня вода, закручуючись у правий бік під дією сили Коріоліса. Ніхто нікуди не подінеться. А зараз Яркові не можна відволікатися. У МакДональдзі щохвилини з’являється більше люду, треба пити їх всіх маленькими ковтками, але швидко, ніби каву, коли боїшся, що вона схолоне.

Поруч зі своїми колегами Ярко вештається по залу, не дозволяє собі спочивати ані хвилини, вигадує нову роботу, ще не скінчивши попередньої, крутиться навколо людей за столиками. Це – його люди. Як було вже сказано, МакДональдз, хочете чи ні, править тут за модель раю, і Ярко в ньому – святий Петро, ключник, що проводить вирішальну співбесіду із претендентами на місце в ньому. Співбесіда тим страшніша, що абсолютно мовчазна.

Ось двоє бабців, вбраних чистенько і скромно, з’їдають по пиріжкові, запиваючи їх чаєм, і перелякано виходять, озираючись на галасливу залу, на рудого Ярка зі страхітливо світлими очима, який всюди встигає зі своєю шваброю; бабці ледве встигають вивернутися з-під коліс джипа на доріжці під вікном МакДрайву, цнотливо лаються собі під носа, поправляють вузлики на хустинках синюватими висохлими пальцями і губляться поміж людей на вулиці. Ось хлопець у светрі з норвезьким візерунком, а з ним дівчина, що сидить, не знявши зі спини рюкзак – колись білого, а тепер брудного і нещасного плюшевого ведмедя з потворно розтягнутим животом; хлопець, очевидно, неофіт і вперто бажає показати й своїй супутниці дорогу до Бога, вона дивиться на нього широко розплющеними очима, коли він із притиском пояснює: розумієш, спочатку ти читаєш Євангеліє і нічого не відчуваєш, читаєш далі, читаєш, і раптом – хуяк, прозріння! Дівчина шумно тягне через соломинку кока-колу і чудується – он як, прозріння! Ось повільно відчиняються двері, разом з холодом входить таємничий хлопець, несучи на плечі брудну картату сумку. Зупинившись посеред зали, він ставить сумку на підлогу, вигрібає з неї жменю дешевих прозорих пластикових брелоків, наповнених різнокольоровим гелем, а з нагрудної кишені – стос папірців, заповнених дрібним шрифтом; все це він залишає на столах перед носом у відвідувачів, не полінувавшись обійти усіх без винятку; я – глухонімий, надруковано на папірчиках, уявіть собі, як мені важко жити, не знаючи радощів світу, адже я не чую! Підримайте мене в моєму горі і купіть собі на пам’ять ці сувеніри, їхня ціна – 5 гривень. Знаходяться навіть двоє купців на цей невибагливий товар – немолода пані, що всім своїм виглядом кричить про благородство власної душі, і чоловік, що платить п’ять гривень за рибку із зеленою рідиною в животі, аби ущух істеричний крик його малої доньки, що забагла собі нову цяцьку. Ярко насуплюється, але все ж не наважується витурити зі свого царства брата по нещастю. Це ж треба вигадати такий жалюгідний спосіб заробляти, сердиться Ярко, затираючи мокрою шваброю сліди зайди. Ось Ярко не чує, і йому не так вже й важко. А от якби він чув, то почав би дивуватися всьому, але не так дитинно, як вміє дивуватися зараз, а важко і виснажливо, так, що врешті міг би померти від перевтоми.

Він замислено дивиться у вікно, на світ, заповнений його людьми. Ось біжать вони у справах, світячи перед собою білими розгубленими очима, закинувши на плечі два своїх блідих липких язики, задихаючись від бігу; а там, внизу, над річкою, є квартал, де мешкають самі глухонімі – звідти сьогодні приходив і молодий торговець брелоками; у погожі дні мешканці глухонімого ґетто заповнюють сквер позаду МакДональдзу і вибухають емоціями: коли Ярко виходить підмітати в дворі, відчуває, що повітря від їхньої шаленої жестикуляції наелектризоване, як перед грозою, свистить і булькає, як вода в закипаючому чайнику; серед цих глухонімих є двоє жінок, що подалися до свідків Єгови, чуються там добре, тоскно їм стає лише тоді, коли свідки в неділю під гітару співають пісень про Бога в центральному міському парку; жінок цих звати Маша, обох, але одна Маша чомусь має виразно арабську зовнішність. Взагалі, глухонімих у місті багато, минулої зими Ярко навіть відвідував один клуб для людей з вадами слуху, де на заняттях переконували не прирікати себе на свідому ізоляцію від соціуму. Після занять неохайна дівчинка з групи, в завеликих чоботях і кудлатій синтетичній шубі, вчила Ярка показувати на пальцях слова „кохання”, „пристрасть”, „хіть”, „секс”… Ввічливий Ярко слухав, киваючи головою, а потім швидко-швидко біг додому, заховавши руки глибоко в кишені. Навесні він перестав ходити на заняття, чомусь більше не відчуваючи себе одним з тих людей, що там збиралися. Він ще кілька разів зустрічав свою факультативну співбесідницю, але все якось в публічних місцях, тому вона соромилася розмовляти з ним про секс – ото вже дивний сором, ніби хтось із навколишніх розуміє, що вона там показує руками…

Ярко дивиться, і світ плавиться під його поглядом, наче шматок масла на сковорідці. Віконне скло легенько деренчить – проїздить трамвай, зупиняється, з його дверей вивалюється групка дівчат і мовчки, зосереджено дріботить вулицею вниз. Це дівчата-оріфлейм. У цьому районі перетинаються ареали існування оріфлейм- і ейвон-дівчаток. Це дві дуже відмінні субкультури, Ярко вже призвичаївся їх розрізняти: ейвонівки, скажімо, якісь радісніші, тягнуть із поштового відділення коробки зі своїм добром, потім зникають у дверях офісного приміщення, весело галасуючи, серед них трапляються пустотливі приємні жінки середнього віку та молоді вагітні; а ось тутешні оріфлеймівки чомусь здебільшого неповнолітні, розгублені й похмурі, щомісяця у визначений день сидять навколо офісу із довжелезними списками в руках, а мордочки у них скорботні. Сьогодні якраз день оріфлеймівок – перші вже пішли. Якраз в той час, коли вони всідаються на ґанку під офісними дверима, за квартал звідси міліція виводить зі старого особняка пару злодіїв; ці двоє дуже цікаві, не спиті на синьо уркагани-домушники, для яких злодійство є звичним способом існування, але й не юні нахабні жевжики, – ні, ці двоє чоловіків, старший і молодший, трохи сумні й меланхолійні, вдягнені добротно і стримано, такі собі злодії третього типу за типологією О’Генрі. Молодший не опускає очей, в яких танцюють розумні бісики, а на його обличчі ще знати сліди тієї естетичної насолоди, якої він зазнав, грабуючи дім. Це помешкання старого колекціонера, що тимчасово живе у Німеччині, тож в ньому, зрозуміло, було чим поживитися: міліціонер, штовхаючи старшого злодія у спину, тягне по землі мішок з речовими доказами, з усім тим антикварним срібним посудом, двома прадавніми друкарськими машинками, вишуканими і фіґуровими, як старосвітські пані, зі старою цейсівською фототехнікою, з потемнілими від часу срібними бреґетами, що вміють видзвонювати різними голосами, з коштовними фамільними прикрасами, з дорогою порцеляною тонкої роботи, що перетворюється на купу уламків, все дрібніших з кожним рухом міліціонера, зі скачаними в трубочку картинами, з усіма речами, ще теплими від рук двох впійманих невдах. Хтось із натовпу спостерігачів каже, що це молодий злодій винен в тому, що обоє попалися – вони б встигли втекти, якби він не зачитався раритетним виданням „À la recherche du temps perdu” аж до приїзду міліції. Мабуть, брешуть, як завжди.

Планета Земля, материк Євразія, частина світу Європа, країна начебто в центрі частини світу, місто, теж, в свою чергу, в цетрі цієї країни. Післяполуденна пора голоду. У цей час до МакДональдзу вчащає вся місцева азійська діаспора. Арабські юнаки, відіслані своїми багатими родинами вчитися в медичному університеті, і їхні жінки, завжди вдягнені не по сезону, так, що холодно дивитися на їхні босі ноги в кольорових капцях. Турки-співробітники фірми „Астеліт”, які не бояться, що їм підкладуть шматок свинини в їхній законний гамбургер. Є тут і африканці – теж студенти-медики, або спудеї політехніки, які просто на столах розгортають таємничі креслення і жваво говорять над ними своєю пташиною мовою. Є тут і Хухуа Гігла Варламович, полум’яний аджар, генпідрядник більшості масштабних міських будівництв, чотири пальці з десяти в нього прикрашено золотими гайками, дві з яких оздоблені діамантами. Є тут Аліна Петрівна Шіу, колишня дружина ресторатора-корейця, Провідний лідер, володарка семи діамантових джмелів від компанії „Мері Кей”, минулорічна Королева Кола Визнання компанії, підтоптана жінка зі старим лицем, густо вкритим косметикою, і молодечою фігуркою, в джинсах, що заледве тримаються на кліторі, набряклому від споглядання пітних, розпашілих юнаків. І багато, багато інших. Ще трохи – і скляний розцяцькований кубик остаточно перетвориться на смагляву резервацію, написи „Дякую” на бляшаних баках для сміття розплавляться і перетворяться на арабську в’язь, спітнілі дівчатка за касами вигукуватимуть „Вільна каса!!!” кабовердійською креольською, а Ярків напарник, що миє людям ноги під столами патлатою мокрою щіткою, усміхатиметься й казатиме „Перепрошую!” на чистісінькій мові кіньяруанда.

У цей же час корінні мешканці, вальяжні менеджери середньої ланки, беруть по пиву в діда із зеленуватою замшілою бородою на площі перед МакДональдзом, поправляють білі комірці чи горла чорних гольфиків і поринають в темряву салону гральних автоматів „Невада”. Мані, мані, мані – пластиковим голосом бурмоче комусь машина у глибині павільйону. У цей же час перед дверима МакДональдзу пролітає авто із польськими номерами. Під його колеса потрапляє голуб, що вальяжно, мов курка, переходить дорогу. Голубині кишки намотуються на колесо. Йезус Марія, курде – репетує водій, висовуючи круглу голову у вікно і зигзагом проїжджаючи повз трамвайну зупинку. У цей же час у сквері за МакДональдзом глухонімі свідчиці Єгови Маша & Маша заганяють у Божі сіті заблудлу паству. Вони спиняють перехожих, що мають нещастя пересуватися повільніше за інших, різкими, надзвичайно промовистими жестами і мімікою пояснюють суть свого вчення і м’яко вкладають у руки журнал „Вартова башта”. Новонавернені індивідууми воліють не сперечатися, відбувають презентацію до кінця, згортають журнали в трубочку і трохи нервово, підтюпцем рятуються від психоатаки.

У цей же час в крамниці на протилежному боці вулиці мене таврують бандерівкою, радять „поєзжять в Западную” і відмовляються обслуговувати. Після короткого і яскравого скандалу я виходжу надвір, довго стою й дивлюся на гігантську жовту неонову макаронину на залізному патику – відому на цілий світ емблему МакДональдзу, букву М, що в мене на очах перетворюється на вавилонську вежу. Ось люди під нею, вони йдуть і йдуть, і в кожного з них кишені повні історій, ось Ярко миє підлогу за склом і п’є їхні історії, аж по ньому видно фізичну насолоду від того питва, ось я стою і дивлюся на все те; і раптом стається щось незрозуміле, всі зупиняються і починають задихатися, давлячись своїми блідими язиками, неспроможні більше нічого сказати. Настрашена цим видовищем, я перетинаю вулицю на червоне світло і купую в МакДональдзі ще одну каву. Ярко киває мені і посміхається, а я дивлюся на нього і хочу плакати. Ярко глухий, тому захищений, а його мова клекоче всередині, продовжуючи бурхливу реакцію незалежно від зовнішніх подразників – не пришвидшують її жодні каталізатори, не сповільнюють чужорідні інгібітори, горопашні мухи не падають в тонку субстанцію і конвульсивно не бабляються в ній, тому Яркова внутрішня мова чиста. Чужу мову він читає як хмарки легкої пари, які витворюють людські вуста, хмарки різнокольорові, кожна зі своїм власним запахом. А Яркової мови не краде ніхто. Мовне питання вирішилося для нього давно і радикально. Він максимально незалежний, настільки незалежний, що може дозволити собі розкіш співпереживання: приносить мені дві додаткові паперові палички цукру.

Я люблю солодку каву. Інколи навіть дуже солодку. Але, хоч ти мене вбий, не можу зрозуміти, як про це здогадався Ярко. Все-таки ці глухонімі – страшенні інтуїти. Ярко сміється, дивлячись у мої квадратні від подиву очі, вихоплює з кишені ручку і пише щось швидко-швидко на серветці – виявляється, він ще й шульга, пише мені якісь компліменти химерним почерком, пише, що знає адресу, за якою я живу, і години, коли я тут буваю. Нажахана, я дивлюся на Ярка, не відводячи очей, здається, ми обоє чекали цього моменту: я – щоб мені підсолодили гірку образу в такий неймовірний спосіб, він – щоб сказати усе, що лише можна сказати у той короткий проміжок часу, поки його не бачить суворий начальник зміни. Але як можна показати жестами, що всесвіт починається тут, а закінчується отут, при цьому малюючи пальцем чудернацькі фігури на поверхні дерев’яного столу і не виходячи за її межі, що серце, всупереч всім законам, котиться по цілому тілі, як казкове яблуко по тарелі, як дресирований ведмедик на велосипеді по цирковій арені, і його вже не можна спинити – воно розривається на тисячі маленьких сердець і запливає у пучки пальців, якими Ярко так вправно і безпорадно намагається щось сказати. Під жовтою стелею МакДональдзу збираються суворі хмари, вони затуляють численні маленькі сонця із матового скла, і я поспішаю встати, поки не вибухнула гроза, стискаю Яркову руку трохи вище зап’ястя, посміхаюся і виходжу зі своїм солодким-солодким латте. Він дивиться мені услід, сердито примружившись, але по-справжньому сердитися собі не дозволяє. Ярко може дуже сердитися, коли зранку в нього на плиту втікає кава із джезви, варто лише на секунду відвернутися, коли пропадає вода в крані, щойно він збереться поголитися, коли вдома закінчується хліб, а надворі дощ і пітьма, коли він везе мостом через річку в інвалідному візочку маму, якій відібрало ноги після того, як Ярко оглух, і дме дуже сильний боковий вітер, і мама плаче, бо хоче сказати Яркові, щоб він затулив вуха, але він її не почує, а дактильної абетки їй не дозволила опанувати розладнана нервова система – руки трусяться, їм не вдаються таємничі знаки, які міг би зрозуміти Ярко, і мама плаче, а Ярко сердиться. На вітер сердиться, не на маму.

На мене він теж не сердиться зараз – тримаючи руку на пульсі власноруч розкинутої павутини, він знає, що це іще не остання наша зустріч. Він міг би вдатися до побутового фаталізму і подумати щось таке: те, що має бути твоїм, нікуди від тебе не втече, а те, що втече – не твоє; але це твердження лежить у площині дешевих прозрінь, яких Ярко не любить, привчившись інтуїтивно бачити крізь сусальну позолоту заяложених істин. Дешеві прозріння, міркує Ярко, вони доступні кожному, хто навчився думати, головне – не сприймати їх як одкровення. Якщо вміти надавати їм цікавої форми, можна здобути собі славу неперевершеного оповідача. Можна стати літератором, але це потребує часу і посидючости. Ярко міг би спробувати такого хліба, але він надійно працевлаштований у МакДональдзі. У нього є його люди – всі ці люди, яких він не може зі спокійним серцем полишити напризволяще, навіть закінчуючи зміну. Стоїть у дверях і довго дивиться у велелюдну залу, на людей, що стоять у чергах, що безпорадно шукають місця за столиками, що поглинають несподівано смачну, цнотливу їжу без запаху у жахливому гаморі, стрижучи переляканими очима туди-сюди, на дітей, що водять коло з за кольоровою перегородкою, святкуючи чийсь день народження. Ярко дивиться так жадібно, ніби вирішує, чи йому з’їсти їх всіх тут, чи загорнути, спакувати в рюкзак і винести із собою.

Бог любить трійцю, кажуть. Отже, на сьогодні для мене заплановано ще одну зустріч із Ярком. Без уніформенної кепки я не одразу впізнаю його на вулиці. А він обеззброює мене посмішкою лагідного господаря всієї цієї осені, а потім, – о, небо! – потім він заговорює до мене.

Коли глухий, а до того ж уже майже німий чоловік говорить про кохання, неможливо сказати, прекрасно це чи потворно; радше прекрасно, але погляд заступає священний жах; всередині нього все кричить у цю хвилину, легені квилять так, наче їх ріжуть, селезінка вібрує, як шкіра, натягнута на велетенський тамбурин, печінка кричить на дві октави нижче від усіх решти, а серце – зрозуміло ж, серце веде у цьому соло – серце верещить таким диким ультразвуком, що барабанні перетинки лускають і витікають з вух, як гарячий віск. Я дивлюся на нього із жахом, і всередині мене усе також починає резонувати із цим криком. Зараз я не витримаю, вибіжу на трамвайні рейки і покладу на них голову.

Якби Бог захотів призначити когось своїм намісником у цьому місті, він мусив би без вагань обрати Ярка. Він мудрий і добрий, він весь – серце. Ще не отримавши моєї відповіді, Ярко вже знає її. Між нами стоїть щось більше за звичну незгоду прийняти почуття – між нами стоїть казан із магічним варивом, із мовою, яка кипить і парує; і якщо я ще можу, вдихнувши цю пахучу темно-синю пару, а надто – пригубивши розпеченого зілля, впасти у щасливий транс і захланно танцювати навколо казана, підкидаючи на язику особливо смачні слова, Ярко завжди стоятиме, склавши руки на грудях, і втомлено дивитиметься на мене із ласкавою заздрістю старого шамана. Мова всередині нього, тільки всередині, він пересичений і отруєний нею раз і назавжди, наркотик в малих дозах вже не принесе йому щастя. Чорний гіркуватий потік спотворених слів із його вуст нарешті вщухає. Він замовкає, і кілька нескінченних секунд ми отак мовчимо (я – зніяковіло, він – природно, як дихає), дивлячись одне крізь одного, потім Ярко роздратовано махає на мене рукою – ай, мовляв, скільки можна! – розвертається і йде собі. І тільки ще один раз озирається і дивиться так, наче все ж не може вирішити – лишити мене тут чи забрати із собою і з’їсти. Як тепер мені жити далі – невідомо.

Ярко переходить мостом річку, над якою низько повисла темрява, наливаючись силою, аби піднятися і вибухнути над містом. Зверху на пітьмі лежить туман, наче пінка на каві з молоком, яку сьогодні в Ярка на очах замовила незліченна кількість відвідувачів. А вище, там, де йде Ярко, ще світло, і кучерявий золотий хрест церкви на горбі ще тримає в розчепірених пальцях утікаюче сонце. Служба вже давно почалася, Ярко скромно стає у притворі. Двоє дівчат попереду щось неголосно бурмочуть одна до одної, а часом не втримуються і пирхають від сміху. „Говорящим в храме посылаются скорби” – надруковано на листку, приліпленому до стінки синьою ізострічкою. Ярко, на щастя, захищений і від цієї навали скорбот, а ще він не чує ні шушукання сусідів, ні голосів півчих, ні молитви за Патріарха Московського і всєя Русі, тільки наводить розфокусований погляд на затеплені свічки. Жодного звуку не долинає до Ярка зовні, він не хреститься тоді, коли належить це робити за регламентом, а знайомі жінки, хрестячись ліворуч від нього, скрушно похитують головами: бідося, такий молодесенький, а глухонімий! А справжнє богослужіння відбувається у Ярка всередині. Виходячи з церкви, люди чудуються, який же світлий він стоїть при вході.

Він іде додому, простуючи каштановою алеєю, підкидаючи ногами висохле коричневе листя. Як впаде темрява, в цій алеї відкриються жовті очі ліхтарів. Це неминуче, як апокаліпсис, і добре, що таки стається, бо інакше сім закоханих пар, присутніх на лавках алеї, синхронно переплутали б вуста, спраглі поцілунку, з прохолодними вухами чи іншими частинами тіла, і їм би не допомогли ні пахучі пробуджені інстинкти, ні набуті моторні рефлекси. Власне, тих жовтих ламп лишилося не так і багато, більшість уже розтовчено, і обіч доріжки з дрібного гравію стоять де-не-де без жодної лампочки самі красиві ліхтарні стовпчики – ажурні, викувані з темного металу у вигляді легких гірлянд кручених паничів. Численні міщани пам’ятають ці стовпчики так само довго, як себе. Коли місто нарешті западеться під землю, вони все одно залишаться і будуть ошатною окрасою техногенних руїн. Стовпчики, між тим, виробив Роман. Сусіди – ще одна величезна Яркова відрада. Ось, наприклад, Роман – його сусід.

Роман працює ковалем. Міхи, горн, традиційний реманент, все як треба. Йому так подобається. На першому поверсі будівлі, де він винаймає майстерню, знаходиться деревообробний цех. Головним продуктом, який виробляють і продають його сусіди-теслі, є труни, оббиті цупкою червоною матерією. Під Романовим вікном деренчить труба, звідки видуває тирсу, а всередині труби щось утробно завиває, і цей звук не замовкає цілий день. Зате, коли Роман вдаряє молотом по ковадлу, внизу, в деревообробників, гримить справжній грім, а зі стелі сипляться блискавки.

Роман мовчки вітається з Ярком за руку, коли перестріває його у дворі. Роман мешкає якраз під Ярковою квартирою. У Романа – вагітна дружина. Вона носить довгий, до колін, светр із виплетеними на животі лелеками, а також смугасті теплі панчохи. Вона роздивляється Романа з віддалі в кілька метрів, увімкнувши на кухні бра – верхнього світла не передбачено взагалі. Лише вдома видно, який він чорний. Каже, що то від сажі. Дружина говорить йому англійською, що в них ковалі не працюють в таких умовах, і сміється. Вона – канадійка і малює абстрактні картини. Романові не подобаються ці картини, не подобається й те, що дружина вічно кудись ходить із ними – він не проводжає її, а тільки дивиться на неї зі спини і думає, що вона з двома своїми велетенськими мальовидлами у підпахвах схожа на пінгвіна із непропорційно великими крилами. Вона йде з картинами, а повертається без. Отже, хтось їх купує, і Роман сердиться на людей, сердиться на дружину, кричить на неї, що не можна зображувати рай у вигляді гігантської фіолетової спіралі, а вона регоче. Взагалі, вона багато сміється. Підкидає прохолодні осінні яблука, відхиляється назад, ловить яблука животом і знову їх підкидає – теж животом. Регоче, що дитина буде баскетболістом. А якщо дівчинка? Романові завжди страшно, що ось ноги дружині підігнуться, вона гепнеться назад, від удару з її живота вискочить дитина і почне підкидати яблука. А йому хочеться, щоб дитина працювала набірником (-цею?) у типографії, складала літери в слова, словосполучення, речення, абзаци і врешті – у тупі, але такі потрібні комусь статті; перебираючи пальцями, запам’ятовувала металеві букви на дотик і сама поволі перетворювалась на мовчазну абетку у людській подобі з темними печальними пучками. Ось тільки таких набірних цехів на старий манер давно вже нема.

Все-таки добре, що дружина вагітна і рано ляже спати. Роман спокійно, акуратно підрізає тверді чорні пазурі на руках і ногах, перевіряє, чи нема дірок на носаках черевиків. Церує подерті на пальцях шкарпетки, довго чистить свої гострі зуби. Тре наждаком скривавлені сліди серпа і молота на лівому плечі, потім згортає свого колючого хвоста калачиком і теж лягає спати.

Поверхом вище від Ярка мешкає Саня, флегматичний, але веселий сантехнік, такий тлустий, що ледве вписується у двері під’їзду. Саня світлий і безалаберний, він годинами порається в чужих квартирах коло поламаних кранів і протікаючих труб, співає і співає, врешті-решт господарі теж починають йому підспівувати, і навіть зовсім не лаються, коли після прощання із Санею виявляють, що труби течуть і далі так само, а видоїти з крану потрібну дозу води вже не є можливим. Адже це Саня, кажуть вони, Саня є Саня. У Саниній квартирі є надщерблена шибка, тому довгий хвіст погоди завжди теліпається у щербині, звішуючись в кімнату. Скло старе, зеленаве, з бульбашками, тому, коли сонце світить просто у вікно, на підлозі починає іти сніг. Влітку, правда, це завжди ігри риб’ячих мальків на дні золотої води. Саня дуже любить дихати на скло і малювати на ньому картинки – вагітних жінок або маленьких дітей, яким дає співучі імена. Потім у міських пологових будинках народжується багато малят, і їхні мами саме такими іменами їх нагороджують. Зранку Саня любить довго спати, тому майже завжди спізнюється на роботу. Він неодружений, але до нього в гості часто приходять симпатичні дівчата, яким Саня читає вірші вголос. Вірші ці сам Саня і пише часом вечорами, коли має настрій – друкує, тицяючи одним пальцем в клавіатуру, потім уважно дивиться в монітор і сміється. Коли Саня виходить на балкон перекурити, у багатьох людей трапляються нещасливі кохання, і вони цілком справделиво картають свого ангела-охоронця, що неуважно стежив за ними в ті кілька злощасних хвилин. Саня надає перевагу цигаркам „Captain Black”, і так їх любить, що, курячи, забуває про все на світі. Не можна його картати за це дуже строго – так думає сам Саня. По вихідних Саня їздить на велосипеді до мами на край міста. Стара мама смачно годує його, розпитує про справи і гладить його кучеряву чуприну. Потім Саня скидає сорочку і повертається до мами спиною. За тиждень у нього на спині між лопаток виростає такий густий білий пух, що він мусить купувати в супермаркеті крем-депілятор „Opilca” для чутливої шкіри і звертатися по допомогу до мами: вона ретельно намащує кремом Санину спину, через визначений час зішкрібає пух спеціальною лопаточкою, протирає спину рушником – і так до наступного тижня. Саня їде назад на велосипеді, що скрипить під його вагою, і посміхається зустрічним. Як добре, що в світі є Саня! – думають вони.

Саня завжди лягає пізно, далеко за опівніч гоцаючи в себе по хаті і наспівуючи. Ярко орієнтується на Саню, як на годинник: Саня вклався – отже, йому теж пора. Перед сном Ярко лежить нерухомо і слухає зірки високо над собою. Одна з них – семикутна з гострими краями – гойдається над ним на нитці, опускається все нижче й нижче і врешті розрізає його на дві половини.

Як не дивно, наступного ранку Ярко прокидається цілим і збирається на роботу. Кава, яку він гіпнотизував поглядом, утікає, щойно Ярко кліпнув. Вода у крані закінчується тоді, коли Ярко по повній програмі вимастився пінкою для гоління. Хліба в хаті немає, надворі прохолодно і вогко, але тепліше, ніж вчора, тому під вікнами стоїть густий туман, з якого вряди-годи виривається здичавіле кольорове листя і липне на скло. Але Ярко не сердиться, ну зовсім. Він іде на роботу іншим шляхом, ніж зазвичай – через двір художніх майстерень, який сидить у ямі, значно нижчій за пізніші культурні шари; тут доживають віку рештки колись славних скульптур й так і не народжені мистецькі ембріони: Ярко проходить повз ліву ногу Горького, яку скульптор сп’яну взув у черевик, тоді як права вже мала на собі чобіт, повз сумну голову Леніна з викришеним оком і мохом у ніздрях, повз породисті руки невідомої статі, що тримають романтичний віночок, повз гіпсового дідуся Хо без правиці, повз глиняну скульптурку „Вічна дружба”, де до скону поруч пес без хвоста і кіт без голови, повз трансформаторну будку із прикрученими до неї розписними тарелями. У далекому кутку двору дрімає злий чорний собацюра на ланцюгу; коли перехожі, обмануті ілюзією ланцюга, підходять до нього близько, пес різко стрибає, і тоді виявляється, що ланцюг той – довжелезний, дозволяє собаці вільно маневрувати на порядній дистанції від буди, і всі вони, як шалені, летять вгору по бетонних східцях, проклинаючи псів, художників і свою гіподинамію. Ярко теж підходить на небезпечно близьку відстань, собака стрибає і наче зависає в повітрі – Яркові дивом вдається вивернутися за міліметр від його клацаючих зубів і кинутися підстрибом по сходах. Хекаючи, він спиняється на верхній сходинці, і цупкий батіжок дикого винограду зі зворушливим ніжно-червоним вологим листям намертво чіпляється за чорний рукав Яркової куртки, ніби не пускаючи його йти далі, до наступних небезпек. Ярко підіймає веснянкувате обличчя до неба. Егей, Боже, пусти мене, чуєш, я піду сам, я можу – каже він вголос.

вересень 2006

У мене пухлина в голові. Це не знущальний жарт Ніна, а медичний діагноз. Зараз би Нінові пожартувати — то це від того, мовляв, ти така дурна! — але він лячно серйозний і мовчить. Правильніше казати — пухлина в мозку, але це звучить занадто медично і фаталістично. А так — вавка в голові. Ніби все жарт.

Я сиджу на старій фарбованій табуретці у коридорі лікарні і матляю ногами. Вікно важко дихає спекою, втягуючи і відпускаючи квітчасту фіранку. Нін у кінці коридора розмовляє з лікарем. Я не чую їхніх голосів. Рівно посередині між мною і ними стоїть лисий фікус у розсохлому фанерному ящику, і з нього рудим, у колір лінолеуму, струмком цебенить вода. Блимає, гуде і дзижчить одна довга сухотна лампа денного світла, невідомо чому ввімкнена серед сонячного післяполудня. Вся ця картинка добре виглядала б у якомусь психоделічному маломовному кіно. Нін лунко простує до мене коридором. Він у легких білих штанях. Ні, це не Ріо-де-Жанейро, це просто традиційна літня мода у Вищезгаданому. А зараз нас відправляють на аналізи й обстеження.

Важкі часи, що й казати. Ну, хто з нас у дитинстві не боявся заштриків? Я боялася заштриків, і рвати молочні зуби, і коли лікар прослуховував зі стетоскопом. Особливо недобре, коли стоїш спиною, а холодний метал повзає в тебе між лопатками. А тепер лікар світить мені ліхтариком в очі, а я боюся, що він висвітить мої думки. З очним дном поки що все гаразд, каже він і дає мені розв’язувати якісь дурнуваті тести. Потім треба буде йти на комп’ютерну томографію. Отам уже всі думки точно просвітять, як на долоні.

Вдома Нін дуже сварить мене за те, що я несерйозно ставлюся до своєї біди, йому навіть сльози виступають від люті.

- Що ти думаєш робити? — питає мене він.

- Це ж ти в нас тепер у статусі мого чоловіка, — противним в’їдливим голосом кажу я. — Ось і думай, що робити.

Нін каже, що ми поїдемо до Києва, розповідає мені про якісь містичні гамма-ножі, які променями проникнуть мені в голову і випалять там всі небажані утворення.

- Ага, нарешті позбудуся мозку, найбільш проблемного утворення! — продовжую я його промову.

- Ну є ж, врешті-решт, хіміотерапія, радіотерапія, — хрускотить пальцями Нін. — Ще не пізно цим зайнятися!

- Іди на фіг! — я похмуро відвертаються до стінки.

Під впливом його умовлянь мені починають являтися кошмарні видива. Мене голять налисо, хірург бере акуратну маленьку пилку і дрібну, ніби іграшкову, сокирку… розколює голову і виймає пухлину. Потім закладає дірку в моєму лисому черепі шматком товстого пластику, наче корком, пришиває грубою ниткою клапоть шкіри, і на пустій голові лишається тільки маленький шрам. Шрамик.

До всього, лікар ще й попередив нас, що з розвитком пухлини у мене може прогресувати сутінковий стан психіки і руйнація особистості. Мене й раніше не можна було однозначно зараховувати до спільноти нормальних, а тепер психувати можна було легально. Нін мучився зі мною, як дбайливий тато з аутичною дитиною. Ми зустрічали на вулиці спільних знайомих, вони зупиняли нас із приязними розпитуваннями, я ж дозволяла собі з людиноненависницьким виглядом швидко піти далі, а Нін затримувався, пояснюючи, що в мене тяжкий життєвий період. Вдома він так само терпляче згладжував мої чергові напади мізантропії або паніки. Я лежала, дивилася в стелю, слухала, як Нін приглушено каже комусь по телефону: «Вона тане на очах, уявляєш… Не знаю, як це вийшло, від нервів, якесь запалення, ідіотське пояснення, та я не розумію…» (Хомі Апостолові він жаліється, звісно ж, кому ще) — і спокійно чекала, коли остогидла особистість зруйнується остаточно.

І тоді Нін таки прийняв мужнє рішення. Тобто з його боку воно було радше капітуляцією, але все ж йому знадобилася мужність, аби зважитися саме на це, і потім ще й мене переконати.

- Ось що, — каже він мені одного дня. — Ми поїдемо з міста на літо. В універі я домовлюся, обійдуться без мене.

- А куди? — індиферентно, тільки із ввічливості питаю я.

- До мене додому. Тобто туди, де я народився. На південь, до моря. Там є будинок батьків, там добре. Ти зміниш обстановку, відволічешся, заспокоїшся. А потім повернемося і будемо думати, що робити далі.

- Як можна відволіктися і заспокоїтися на морському березі, що шкварчить від курортників?

- Там інакше, ти просто не уявляєш. Там все чуже і швидко минає, тому й легше.

- Можна подумати, що в мене тут багато рідного.

У такому ж безплідному форматі ми сперечаємося до ночі. Я знайшла контраргумент, який відбивав усі доводи Ніна, що б він не почав казати: ми — принаймні я так точно — не можемо полишити Хому та Юдиту, потрібно контролювати ситуацію, щоб не втратити свій шанс. А потім, о пів на першу ночі, коли знесилений Нін у відчаї закликав на допомогу Бога, свого вічного опонента, я раптом погодилася, несподівано глибоко осягнувши сенс поняття «пофіг».

Нін, як вправний фокусник, запхав руки по лікті у секретер, набитий паперами, видобув звідти водійські права і поперся в гаражний кооператив на краю Вищезгаданого. Повернувся він уже на смішних антикварних темно-синіх «Жигулях», які припаркував під нашими вікнами, в ризикованій досяжності для харчової катапульти тьоті Азії. Ще за два дні, протягом яких він з боями звільнився від усіх видів академічної активності на літо, Нін привіз від матері свою малу, зібрав жужмом рештки моєї зруйнованої особистості, запхав у машину, і ввечері ми вирушили на його міфічний Південь, що мав або добити мене, або подарувати панацею.

Цілу дорогу я мляво намагалася додумати до кінця думку-запитання — чи можна від чогось вилікуватися і звільнитися на тій землі, де Овідій написав свої «Скорботи»? Але, оскільки мені постійно хотілося спати, а Данка тринділа не замовкаючи, відповіді сформулювати так і не вдалося.

По дорозі запам’яталися тільки схід сонця і Білгород-Дністровський. На світанку Нін вперше зупинив авто, ми з Данкою вийшли попісяти, а він побіг по цигарки. Сонце сходило над Хаджибейським лиманом, навіжено кричали чайки, довкола смерділо тухлими яйцями, тобто цілющим сірководнем, на далекому березі блимав сирітський вогник самотньої хати. Ми з Данкою залізли в кущі на схилі над водою і довго перелякано дивилися, як із трави вздовж цілого схилу з монотонним дзижчанням здіймається непроглядна хмара великих прозорих нетлів. Вони липли до тіла, кидалися в очі і в ніс, заплутувалися у волоссі і не припиняли злітати — все нові й нові, наче це трава перетворювалася на комах, інакше звідки б їх стільки взялося? Чомусь тоді в мене вперше промайнула несформована думка про смерть. Щось типу — якось так і виглядає вічність, смердюча вода, трава і комахи, спокій, якого не здатні розтривожити ні радісні крики далекобійників на привалі, ні тимц-тимц музика з найближчого дискогенделя. Вмирай ти чи народжуйся, все залишиться тут незмінним. Нін стояв на кручі над лиманом і тер очі рукою. Мені здалося, що він хоче спати, але Данка запитала: — Тату, ти що, плачеш?

У Білгород-Дністровський, він же Тіра, Фегер-Вар, Четате-Алба, Монкастро, Аккерман і ще чортзна-що, ми влетіли на шаленій швидкості. З півночі за нами гналася жахлива гроза і вже готувалася накрити непроглядною хмарою. Я хотіла подивитися тутешню фортецю, хотіла й Данка, яку я заохотила по дорозі, але Нін, як досвідчений капітан, квапився завести корабель до гавані перед бурею. Закінчувався бензин, заправок по дорозі не було видно, Нін нервував і лаявся собі під ніс. Звідки мені було знати, що колись Нін мріяв, замість носити берегом батькову сушену рибу для відпочивальників, працювати влітку екскурсоводом у тій фортеці, ну і що, що школяр, він же не за гроші, чи хоча би помічником якимсь; на канікулах він мало не щодня їздив зайцем на електричках у Білгород, годинами пропадав у фортеці, любив усі розламини каменів у її стінах та іржаві клямки на дверях, а вечорами ковтав книжки і скреготів зубами над ідіотичним, але офіційним туристичним буклетом регіону («в етіх краях бил в ізгнаніі знамєнітий рімскій поет Публідій Овідій Назон, в єго чєсть даже назван город Овідіополь: пєрвая часть названія — імя «Овідій», а «ополь» по-грєчєскі означаєт город»); але його не взяли, і батько знову був категорично проти, то не поїде ж він тепер полірувати кірку на старих ранах, їй-богу. Найбільше у Білгороді мене вразили цілковита порожнеча, відсутність руху на вулицях і за вікнами вкритих пилом будиночків, зачинених у таку задуху, химерне потойбічне світло від затягнутого хмарами неба і дрібний темний порошок, що кружляв у повітрі і сипався на скло. Я не могла зрозуміти, чи це вже попіл перших апокаліптичних пожеж, чи просто ота фатальна головня, яка відібрала розум не одному десяткові корабельних екіпажів.

До Нінової хати ми примчали у майже повній грозовій темряві. Щойно машина загальмувала, із неба важко впала злива, ледве не пробивши ветхий дашок «Жигулів». Нін звелів нам сидіти в машині, а сам вихопився і під страшним дощем побіг довкола хати. Потім вискочив на ґанок, мокрий як хлющ, і дістав з кишені в’язку ключів.

— Я не був тут після маминої смерті! — кричить він мені, задихаючись, крізь густі струмені дощу. — Тобто дуже давно! Страшнувато! Але нічого! Чорт, замок заіржавів і заїдає! Все, я відчинив, забігайте, швидко!

Будинок Ніна дещо заспокоїв мене. Побілені стіни, темне дерево гонту на даху, вікон, дверей і сходів, вигорілі світлі фіранки і запах пилу всередині. Дорогою моя уява малювала то глиняну вальковану хижку, що репнула вздовж і впоперек, то вибагливий котедж, розпечений від кількості тіл відпочивальників, які у ньому зараз мешкають. Але все виявилося значно ліпше. Білі стіни і темне дерево, захаращений виноградник на схилі під вікнами, у подвір’ї стара покручена акація та схилена над розхитаним дерев’яним столиком морва, ґрунт-глинозем, змішаний з піском і черепашками, які кололи ноги, якщо виходити надвір босоніж. Жодного квартиранта, окрім всюдисущого пилу, табуни якого вдиралися навіть крізь зачинені двері і вікна. Порожнеча і спокій. Майже рай.

Утім, так тривало недовго. Раннього ранку після першої ж ночівлі Нін зайшов до кімнати, яку виділив для мене, і заявив, що вночі йому з’являлися померлі батьки. Після того він більше не спав жодної ночі, шлапав босими ногами по сходах, пив на кухні воду, спотикався об стільці, читав у своїй спальні, курив і кашляв. Від шуму прокидалася Данка, прибігала і залазила до мене в ліжко і, гоцаючись на мені верхи, вимагала казок. Врешті-решт ми всі троє сходилися на кухні, запарювали чай чи навіть ставили на стіл їжу і довго говорили. Сонце вдиралося в дім о п’ятій ранку і перетворювало нас на трьох сонних мух, які тулилися по кутках, мріючи подрімати бодай десять хвилин, і заплющували запалені очі на ходу. Ми вели такий вампірячий спосіб життя кілька тижнів, Нін із Данкою засинали на пляжі, коли виповзали ловити цілюще ранкове проміння. Щойно мене залишали саму, я провалювалася у важку дрімоту, хоч би де вона мене не зловила, і забувала про них, а вони лежали поряд на гарячому піску під сонцем, яке вилазило все вище і вище, об них спотикалися неуважні пляжники, на них обтрушувалися мокрі пси, їм у спини вдарялися дзвінкі волейбольні м’ячі, а вони міцно спали і не чули нічогісінько. Прокидаючись у хаті — схиленою на стіл, скрученою у кріслі, навпочіпки біля плити — я розминала затерплі кінцівки і бігла на берег, будила їх і забирала, а якщо не вдавалося розштурхати — накривала великим простирадлом їхні почервонілі спини. Ввечері я намащувала їм сметаною попечену шкіру, і все повторювалося знову — Нін не спав, щоб не зустрітися з батьками, цілу ніч швендяв туди-сюди, полохаючи привидів дому, а зранку, вткнувшись обличчям у підстилку, засинав на порожньому ще березі, який поволі заповнювався гомінливими курортниками. Він мав рацію — зміна обстановки виявилася тотальною. Цей спосіб життя був такий несхожий на все інше, аж я зовсім забула, що воно існувало — інше.

Одного дня Нін залишив нас вдома, а сам пішов прогулятися рідним селищем з пізнавальною метою. Повернувся він збентежений і лютий. З одного боку, прогрес був очевидний: центральну алею розширили майже вдвічі і вимостили дорогою жовтогарячою плиткою, по обидва боки стояли нові гарні ліхтарі, ще цілі; тепер, якщо дивитися вздовж неї на море, затуливши долонями боковий зір, щоб не заважали смітники і зачухані лисі коти, можна було уявити себе десь у Сан-Тропе або на дорозі з жовтої цегли, що веде до Смарагдового міста. Зникли саманові хатки під очеретом, замість них виросли різнокольорові красиві вілли. Хаток, щоправда, Нінові було шкода. Краще б позносили оті дерев’яні пансіонати на курячих ніжках, уламки радянського щастя, сказав він. Незмінною залишилася автостанція, на якій товпилися молдавани, чекали автобуса на Дубосари і вимагали повідомити, коли буде наступна маршрутка на Григоряни, відмовляючись платити встановлену таксу за довідку — гривню. На ринку забивало дух від рибного запаху, поруч розпродували по п’ять гривень пляжні капці кислотних кольорів із велетенської коробки, невидима продавчиня гарячої кукурудзи співучо вигукувала десь у натовпі: «По-опшоя!», а в розм’яклого від рідної романтики Ніна витягли двадцятку із задньої кишені. У його улюбленому пивбарі «Морський» все виявилося пофарбованим у модний рожевий колір — гламурним рожевим замащені були фрески на стінах, що колись зображували морське дно із затонулими кораблями, і навіть справжній, у людський зріст якір на вході теж був рожевий. Відкритий літній кінотеатр, в якому Нін колись був завсідником, перетворили на модну дискотеку, яка гучно називалася тепер «Клубом концептуального відпочинку». Повернувшись додому, Нін урочисто прокляв гламур і дискурс, видудлив літр місцевого розливного червоного вина, але ввечері так і не зміг заснути. Цілу ніч швендяв по вітальні, шарудів книжкою, а ополудні, коли я прокинулася і розшукала їх, вони з Данкою вже спали на розпеченому піску пляжу, аж шкварчали на сонці.

Закінчилося тим, що Данка спеклася так, що від неї аж пахло смаженим. Вона плакала від болю в запаленій шкірі, коли засинала і коли прокидалася. Спреї, олійки, креми, густа сметана чи найніжніші вершки — нічого не допомагало, кожен дотик завдавав їй болю. Тату, я тепер спатиму стоячи, — плачучи, повідомляла вона Нінові. Я розмовляла мало, рухалася кволо, шукала прохолоди та затінку, а за кожної найменшої нагоди норовила заплющити очі і хоч трохи подрімати. Нін вжахнувся, усвідомивши контраст між світом привидів, у якому жив останні тижні, і реальним світом, де треба було вирішувати наші цілком осяжні проблеми. Він вирішив негайно зробити щось із усіма нами, а насамперед із собою. Тому одного пізнього вечора він, продершись крізь міцно переплетені здичавілі лози, надійно заховався у маленькому винограднику, як робив іще дитиною, подивився на далекі відблиски моря між лапатим листям і сказав собі приблизно таке:

Що далі наші рідні відпливають від берега своєї смерті на той бік, то сильніше ми починаємо їх любити. Адже тепер це так просто. Не треба виконувати побутових захцянок, потурати старечим маразмам. Можна безмежно довго побиватися за тим, чого ми їм недодали, а при цьому шліфувати, заокруглювати спогади, обтинаючи одну дрібну вину за іншою — мовляв, це тепер не важить, бо ж однаково все було з великої любові, інакше й бути не могло. Ще можна рахувати старі кривди. І померлі зі свого спального мікрорайону вічного спокою ніколи не заперечать нам, але не тому, що німі — просто милосердні. Я ненавиджу себе за те, що я живий, а вони мертві, що все саме так, а не навпаки, і ненавиджу себе за ненависть, якої не вмію позбутися.

Визначившись таким чином зі ставленням до самого себе, Нін потроху заспокоївся. Тепер він знову пам’ятав про наше з Данкою існування. До нього навіть повернулася опція цинічних жартів, і саме вона остаточно зробила нашу втечу від цивілізації стерпною. Ми відіспалися, оговталися і почали рухатися.

Ми йдемо на ринок, натрапляючи по дорозі на різні цікаві видива — наприклад, на вируюче осине гніздо в чиємусь тину або на двох хлопчиків, що сидять на хатніх сходах із поліетиленовим кульком, повним води, всередині якого плавають дві золоті рибки. Молодший з двох простромлює кульок пальцем, вони дивляться, як поволі витікає вода і панікують рибки, і дзвінко регочуть. Огрядна жінка, важко стрясаючи цицьками, збігає по сходах і забирає у хлопчаків забавку.

На ринку ми купуємо Данці легкий і просторий білий батистовий костюмчик — штани й сорочка — щоб прикривав спечену шкіру і не муляв, і так само білий крислатий брилик, що повністю затіняє обличчя. Нін ще купив нам усім по морозиву, а для мене — велику раковину каурі. Подібну колись приніс мій дід зі своїх визвольних мандрів Європою. Інші тягнули годинники, коштовності, і взагалі все, що погано лежало, а він — раковину каурі. Зрештою, ці раковини в деяких туземних племен — цінна розрахункова валюта, тож, може, він і не так уже й продешевив. На нас трьох усі дивляться спокійно, як на родину. Ну й нехай, подумала тоді я, однаково найбільш убивчими історіями завжди були сімейні саги.

Данка ще хотіла, щоб їй купили клейончастого повітряного змія, і канючила цілу дорогу. Нін сказав, що вона матиме дещо краще. Вдома він витягнув з комори ящик з інструментами, розкроїв стару барвисту скатерку і взявся до роботи. Наступного дня Данка і справді мала найкращого в світі повітряного змія — гігантського веселкового метелика, найнеповторнішу цяцьку на цілому узбережжі. У захваті вона бігає зі змієм вздовж лінії прибою, не помічаючи людей, ловлячи мінливий вітер. Товста дівчинка неподалік встає зі свого надувного матраца, щось говорить до Данки — я звідси не чую, — а потім намагається видерти змія в неї з рук, мало не рвучи нитку. — Не займай! — репетує Данка на цілий пляж. Я підводжуся і біжу їй на допомогу. На боці нахабної гладухи виступає її батько. Насправді я ненавиджу скандалити. — Ви с вашєй дочькой сумашєдшиє! — резюмує батько товстої дівчинки за підсумками нашого з ним спілкування і забирає свою малу. Я обіймаю Данку, а Нін обіймає нас обох, бо нами дрібно тіпає.

У садибі праворуч від нас мешкав титрувальник Шнайдер. Тільки садиба ця була значно старішою за Нінову, бо сиділа в глибокій ямі — культурний шар вулиці за багато років піднявся, і вікна, що колись були на висоті плеча дорослої людини, тепер опинилися на рівні землі. З цього було зрозуміло, що Нінову хату будували його батьки, а Шнайдерову — його прадіди. Шнайдер у свій основний час працював на одеській продакшн-студії, перекладав і титрував іноземні фільмі, а влітку сидів у родинному маєтку, як він сам його називав, і для розваги крутив антикварний проектор у старому кінотеатрі на краю містечка. І завжди знаходився десяток людей, охочих до його фільмів у форматі «ностальжі». Шнайдер колись ходив з Ніном до однієї школи, виявився товариським та веселим, і вони якось дивно зраділи, зіткнувшись одного ранку в подвір’ї.

Тут усе й справді було чужим, Нін не збрехав. Одні люди від’їздили ввечері, інші приїхали щойно, інші поки що сиділи на місці, але квапилися посмажитися на пляж або їсти до найближчого шинку, ніхто не запам’ятовував нічиїх облич, навіть не дивився в обличчя, всі були безіменні та однакові, відрізнялися хіба що довжиною ніг, волохатістю, худизною чи гладкістю, а головне — кольорами засмаги. І справді, у цьому казані найлегше і найшвидше привчаєшся забувати, вірніше — просто не пам’ятати. Нін був надто несхожий на полуденця, для котрого літо — єдина певна пора заробітку і найсоковитіших конвульсій життя, літо було для нього важким сном, як і для мене. Тут нам із Ніном бракує нашого балкона, щоб дивитися на все згори. Щоправда, є своєрідна заміна — якщо відкрити вікно у великій кімнаті другого поверху, зразу ж під ним опиниться розпечений бляшаний дашок над ґанком. На ньому можна розкладати виноград, половинки абрикосів чи порізані яблука — і чекати, поки вони запражаться на сонці й гарячому металі. Ми тим часом сиділи на підвіконні і балакали ні про що. Наприклад, про те, що Шнайдерові вікна на рівні землі, в принципі, відповідають його фахові — він завжди бачить нижню частину кадру, якраз ту, куди потрібно втулити підпис.

Шнайдер запросив Данку на свій кіносеанс, пообіцяв завести її в проекційну і показати, як там все працює. Данка з широко розплющеними від захвату очима квапиться натягти штанці і бігти в кіно вже. Нін відпустив малу, ми тільки провели її до дверей, у яких вона зникла разом зі Шнайдером.

- Ти впевнений, що Данку можна з ним відпускати? — стурбовано перепитую в Ніна я. — Він нормальний? Не збоченець? Не буде мацати її в темряві?

- Припини, — каже Нін, задумливо усміхаючись кудись у землю. — Шнайдер нормальний хлопець.

- Мені так тривожно, — знову заводжу я своєї. — Весь час думаю про Хому та Юдиту. Постійно здається, що ми сидимо тут і впускаємо якийсь останній шанс — правда, не знаю, який. Але здається, що фатально пролітаємо, тільки через те, що сидимо тут, як дурники, і не бачимо їх.

- Та ну, — заспокоює мене Нін. — Поки що про це не думай. Нічого епохального не станеться. Тим більше, в Хоми Апостола зараз проблеми з сином, той сесію завалив, чи щось таке, і прийшов до батька — повирішуй, мовляв. Хома дуже заморочений.

- А його син у вашому універі вчиться?

- Ага, на першому курсі саме. Ти його бачила. Коли тобі погано зробилося в аудиторії, він підійшов найперший. Теж такий похмурий, на неандертальця трохи схожий, — широко посміхається Нін.

- Ну, може… Я вже погано пам’ятаю…

Стаючи навшпиньки, підстрибуючи і тягнучи мене за руку, Нін пробивається крізь натовп роззяв до кумедного старого, що пропонує посеред площі незвичну забаву — прогулянки на велосипеді-тандемі. Охочих чимало, але всидіти, тримаючи рівновагу, а тим паче проїхатися на більш-менш порядну відстань поки що нікому не вдається. Старий сміється і схожий на заморського чаклуна, який, прибравши безпечної подоби, тестує на витривалість тутешні душі. Нін розіпхав розгублених відпочивальників, посадив мене на друге сидіння, сам вмостився на першому і сказав мені: Спокійно! Зараз поїдемо! Ми намагалися поїхати тричі, і з третього разу таки поїхали. Дід взяв у Ніна паспорт, гроші, і ми одержали щасливу можливість проїхатися на химерному апараті вздовж всієї центральної курортної магістралі, до залізничної станції і назад.

Спершу ми довго трималися позаду таксівки з місцевого сервісу. На дверцятах був намальований крилатий шолом, який супроводжувався чомусь написом «Таксі „Болівар”». У машині їхала одна жінка. Ми все ніяк не могли обігнати дурне таксі, воно сунуло страшенно повільно, а Нін не ризикував сміливо маневрувати на нашому велокораблі, щоб я не втратила рівновагу. Ми потрапили в локальний густий дощ, який лився із хмарки, завислої над одним компактним кварталом. — Кормовий! — кричав Нін. — Слухай наказ капітана! Набираємо швидкість! Під дощем інша самотня жінка махала рукою, спиняючи таксі. «Болівар» перед нами чомусь загальмував, і коли жінка конвульсивно вхопилася за дверцята, водій сердито повідомив їй: — У мєня уже єсть пасажир. Двоіх я нє повєзу! Ми регочемо, як дурні, витискаємо з нашого велочуда максимум його можливостей, але вже ніяк не виходить наздогнати таксівку, аби дізнатися у водія, чи не Акулою Додсоном він зветься і чи знайомий він взагалі з творчістю Вільяма Сідні Портера.

Ми таки впали на одному з перехресть. Нін подмухав на моє збите коліно, огледів велосипед, і ми поїхали далі, викликаючи веселий подив у всіх знайомих і незнайомих на вулиці. Дивно, ми зовсім не думали тоді, що у своїх спогадах вже остаточно приречені їздити отак удвох довіку.

Про мою хворобу ми не говорили, але я постійно пам’ятала про неї. Смерть дивилася з усіх кутків. Я все сприймала як символи й знаки смерті: великого метелика «мертва голова», якого розгледіла з першими променями сонця на стелі над своїм ліжком, чорних бичків з розпоротими черевцями на лінії прибою, фатально розчахнуті стулки мідій, велику мертву чайку, що з розкинутими крильми лежала в густому очереті по дорозі на берег. Мені хотілося думати, що смерть вже пройшлася по мені своїми густими гіркими поцілунками.

Але не хочу, щоб вона була церемоніальним процесом, що відокремить життя від не-життя. Хочу просто погаснути, як свічка — є й нема. Нема? Є. Тільки до сліз було шкода, що так вийшло з Хомою Апостолом — не вдалося підійти бодай на відстань витягнутої руки. Не вдалося навіть натякнути про щось. Тепер без боротьби все дістанеться Нінові. Він затятий, і рано чи пізно видере свій ласий шматок з рота в Юдити. Шкода. Я б віддала Хомі Апостолові все, що маю, поклала б йому під ноги свою лякаючу вроду альбіноса, зробила б його заклиначем змії, що сидить всередині мене і тримає отруйними зубами серце. А от що зможе дати йому Нін?

Я все продумала. Потрібно подовше побути біля моря, щоб воно не зникало навіть перед заплющеними очима. Побачити його різні кольори під різним освітленням. Раннього ранку — срібну спокійну поверхню, що вмиротворює ліпше за найглибшу медитацію. Чайок, що гойдаються ввечері поміж білих баранців на хвилях, здалеку схожі на ці ж баранці. Торгові судна, що вночі перемигуються з маяком і поволі виповзають на міжнародний фарватер, туристичні лайнери, що летять по лінії горизонту, повні сяйва і музики. Зухвалі артільні сейнерки, що перед світанком виходять у море з ліхтарями на реях — ловити хамсу на світло. Ще обов’язково має бути сильний шторм, я слухатиму його всю ніч, а потім цілий ранок ходитиму холодним берегом, який вночі повністю накривали хвилі. І невдовзі після цього помру. Ось так. Тому, коли почався шторм, я остаточно заспокоїлася. Все йде як задумано, і нема чого боятися, нема про що шкодувати.

* * *

Щільний світ довкола нас цього ранку схожий на зміїну голову. З обох боків над узбережжям зависли світила, ліворуч — сонце, яке нещодавно зійшло, праворуч — місяць, який ще не заховався, й обидва білі, як порожні очі. Вигнута піщана коса, як хижа усмішка, нерухоме море, як висолоплений з пащі довгий язик. Всередині пащі на безлюдному пляжі лежу я, лежу горілиць і вслухаюся, чи не прониже мене гострий і довгий зуб болю. Але його нема, чомусь давно вже нема. Зачаївся. Пісок холодний, всі курортники ще сплять, щойно проїхав трактор, який загрібає сміття і розрівнює пляж, розполохані чайки зграйками повертаються назад на берег, ходять довкола нас, залишаючи за собою вервечки слідів, випорпують закопані тракторцем недоїдки вчорашнього пляжного дня. Мені здається, що сьогодні, трохи згодом, у тремтячому полудневому мареві я побачу, як на обрії пропливає велетенська, багато оздоблена галера на ім’я Любов, із тисячами веслярів на кількох палубах; виснажені, просолені і збатожені, намертво прикуті до своїх лав, вони ніколи не відпускають весел і звільняться від них тільки тоді, якщо галеру пережує буря, станеться жахлива кораблетроща, а вони, виючи від нелюдського болю, зуміють видертися до світла із закривавленими гострими цурпалками костей на місці рук чи ніг. Здається, цього ранку, заплющивши очі, я вперше побачила любов і свободу справжніми. У всьому винен невитравний бессарабський туск, це болюче заломлене світло, аж ніби потойбічне.

Нін вигнав нас на пляж, щоб боротися з мовчазним страхом і апатією, які повністю владарюють наді мною. Він кличе мене купатися, але я не йду. Море сьогодні теж лякає мене, вода хитається перед очима і забирає останню опору, десь попереду гойдається горизонт, а позаду — земля. Типовий страх рівнинної жительки. Не хочу так. Я лежу на прохолодному піску, а Данка сидить у мене при боці, набирає цей пісок у жмені і сипле мені на груди, на живіт. Все-таки ми привезли із собою кишенькове торнадо. Ніна аж корчить від надлишку енергії й ображеної люті, і тому його ранковий джоґґінг по краю води такий конвульсивний. Він спотикається об покорчені чорні тушки бичків, викинуті на пісок штормом, бабляє ногами воду, густу, як борщ, повну випотрошених мідій, розтерзаних медуз і видертих із дна водоростей, нервово обтріпується від морських бліх, що лоскочуть мокру шкіру. Історії не повинні так закінчуватися, думає він, з безсилим шаленством вергаючи ногами бурі пасма морської рослинності — і раптом нахиляється, щоб підібрати курячого бога.

Нін приніс камінець мені, а Данка розкричалася — вона, мовляв, давно про такий мріє. Я хотіла віддати курячого бога Данці, але Нін хутко вгамував малу, пояснивши, що цього курячого бога він дарує мені, бо мені він потрібніший, а для Данки Нін знайде ще одного, і вирушає на пошуки негайно. Підбадьорливо моргнувши мені, Нін розвернувся і звично побіг коло води, крикнувши, що має намір добігти до кінця коси, тут недалеко — і зразу ж повернеться назад. Я проводжаю його поглядом і раптом завмираю, бо назустріч Нінові йде щось неймовірне. Старий у засмальцьованому білому кашкеті несе в руці велику сітку-авоську з дерев’яними ручками, повну креветок, якихось ракоподібних, живої ще риби. І в нього дерев’яний протез до коліна на лівій нозі. Данка теж завмирає від подиву, вона гадала, що таке буває лише в книжках про піратів, в «Острові скарбів» чи ще десь, дідові на плече так і проситься великий балакучий папуга, що хриплувато лається іспанською. Скрип-скрип, порипує дерев’яна нога, коли старий, хилитаючись, переступає через стюленілі пляжні тіла і ковзається на медузах, викинутих штормом на пісок. Скрип-скрип, порипують у такт дерев’яні ручки авоськи, розгойданої при ході. Морська живність у ній м’яко шурхотить. Я довго дивлюся услід старому, не маю сили відвести від нього погляд, він якийсь нетутешній, ніби випадково опинився в цих декораціях, вийшов крізь невидимий портал з іншого виміру, бреде вздовж прибою як примара, як знак, який хоче щось до мене промовити, тільки я не можу збагнути, що саме. Коли ж відвертаюся і дивлюся в інший бік — Ніна вже не видно, він встиг забігти далеко і зник із виду.

Минуло понад дві години, а його все ще нема. Данка плаче так гірко, що її нестерпний відчай передається мені. Ще трохи почекавши — адже він міг затриматися, зустріти когось знайомого — ми збираємо наше пляжне шмаття і бредемо вздовж берега туди, куди побіг Нін. Тільки б він не поліз купатися після пробіжки, тільки б йому не зсудомило під час купання ноги, будь ласка, тільки не це. Вважається, що середня швидкість ходи дорослої людини — чотири-п’ять кілометрів на годину. Якщо ця доросла людина з дитиною, швидкість автоматично зменшується. Отже, ми з Данкою повинні дійти до кінця коси години за чотири — мусимо, хай там як. Ми йдемо туди, де глибоке синє переходить у синє ще глибше, а теплий окрайчик суші тривожно звужується. І Ніна нема, як нема жодних його слідів. Ми зупиняємося там, де довгий язик берега лежить за нашими спинами, а попереду тільки вода, багато важкої води. Де ж він?

Проблукавши між модерними пансіонатами і скелетами стародавніх баз відпочинку, ми з Данкою виходимо на вулицю і назад повертаємося вже через містечко, попри залізницю, вокзал, ринок, стоянку таксі. Де ж тато, постійно перепитує мене Данка. Мені нема чого їй відповісти. Я вслухаюся в себе, мені мало би бути дуже холодно й страшно, якби він втопився чи втрапив у іншу халепу. Але всередині просто порожньо — ні переляку, ні гіпотез, ні відповідей. Що ж сталося?

Вздовж вулиці натулено яток із сувенірами, між ними на табуретках куняють без’яточні місцеві торговці, а посеред цього вавилону ми з Данкою йдемо за руку, і купуємо по ходу: півкіло морельок для Данки, намисто з дрібних мушель для Данки, пригорщу солоних креветок для Данки, круглу сумочку з кокоса для Данки, а вона встигає розсипати абрикоси, скласти решту креветок в кишеню штанців, передарувати мені намисто з мушель, зірвати при дорозі акацієвий стручок довжиною з цілу мою руку від плеча до пальців і до смерті забажати великі сережки з круглих черепашок. У тебе ж вуха не проколоті, заперечую я. Так, зітхає Данка, не проколоті. Мама забороняє, а тато, коли я в нього, завжди обіцяє, що проколемо, але постійно забуває. О так, думаю я, тато забуває. Данчині сльози мені вдається вгамувати купівлею вподобаних сережок і обіцянкою, що ми з нею обов’язково підемо і проколемо вуха.

У мене страшенно болять очі, голова і шия, все те, що бере участь у безперервному процесі роззирання навколо, заглядання через чужі голови, вдивляння крізь дим від мангалів і стрімкі південні сутінки, пошуку пояснень. Розкидаючи холонучий пісок ногами у відкритих сандалях, я тягну за руку Данку, і ми безкінечно йдемо попри затишні подвір’я, де люди поливають помідори, крізь ілюмінацію і музику, повз усі ці однакові кафе-бари, всі ці Якорі, Ассолі, Старі Пірати, Русалки, Трюми, Оази, Багряні Вітрила, В морського царя, в дідька лисого, і я вдивляюся, як дурна, сподіваючись на порозі чергового пивбару серед обгорілих чоловіків у самих шортах побачити Ніна, який зауважить нас, покличе і помахає рукою. Але Ніна нема. Інші чоловіки гукають до нас, махають руками і регочуть, але нам бридко від них і навіть трішки страшно, тому ми йдемо по алеї з жовтою плиткою до парку атракціонів і там чманіємо від вогнів і оглушливого гомону аж доти, поки музика не стає печальною і сонною, і зрештою замовкає, а Данка засинає на гойдалці, затиснувши в липкому кулаці недоїджені рештки цукрової вати.

Тільки б не впасти, думаю я, несучи Данку в оберемку і сторожко намацуючи ногами ґрунт. Добре іще, що Нін не забрав із собою ключі від хати, просто не мав кишені у своїх пляжних шортах, аби їх покласти. У мене залишається слабка надія, що він чекає нас вдома, сидить на ґанку біля замкнених дверей і чекає, поки ми принесемо ключі. Але в хаті тихо і порожньо. Данка міцно спить, надворі темрява, хоч в око стрель. Куди подівся цілий день? Куди, зрештою, подівся Нін? Вклавши Данку, я виходжу надвір, сідаю за трухлявий дерев’яний стіл і нарешті даю волю своєму перелякові, сльозам та іншим жіночим істеричним штучкам.

Що ж могло статися? Можливо, з моря виплив Левіафан і проковтнув Ніна? Або його вкрали пірати, і невдовзі дресирована мавпа підкине нам з Данкою у вікно листа з вимогою викупу, на якому замість підпису буде намальовано череп і кості? Або Нін просто наснився мені, сон тривав дуже довго і нарешті сьогодні розвіявся? І чи повинна я звернутися до міліції? Але що далі я плачу, то чіткіше вимальовується в голові картинка-відповідь, і врешті-решт сльози висихають самі, бо плакати нема сенсу. Я мала б усе зрозуміти ще кілька днів тому, коли, спускаючись разом із Данкою до сніданку, побачила у вітальні Ніна разом зі Шнайдером. Вони сиділи за обіднім столом і не робили нічого, навіть не розмовляли, і це було найбільш підозрілим. Вони виглядали, як двоє хлопчиків, що з’їли все мамине варення, були заскочені на місці злочину, і тепер очікують добрячої прочуханки. Я мала би все зрозуміти ще тоді.

Дуже-дуже спокійно, повільно, наче під дією наркотиків, після яких нічого не болить, я йду до хати. Намагаючись не розбудити Данку, порпаюся в Нінових речах, знаходжу його мобільний телефон, гортаю папку з останніми смсками. Ось і відповідь. Вчорашнє число, лаконічне повідомлення від Шнайдера — «Завтра». Завтра, тобто сьогодні.

Внутрішня отрута — таки сильний наркотик, що владно підкорює тіло. Цілу ніч я лежу, не склепивши очей, але все одно що сплю, виринаючи з одного марення і поринаючи в інше. У телефонній книзі Нінової мобілки я знайшла номер Королеви Спецій і зранку зателефонувала до неї. Поміж її гучними лементами вдалося вставити кілька слів і пояснити, що в Ніна змінилися плани і його зараз немає, Данка зі мною, і буде краще, напевне, якщо я відвезу її до матері. Після цього ми з Данкою пішли на залізничну станцію, вистояли чергу за квитками і поїхали торохтливою електричкою до Одеси. Цілу дорогу Данка або плакала, або малювала щось кульковою ручкою, прилаштувавши листок на коліні, а потім одразу ховала його в кишеню штанців. На одеському вокзалі ми знову довго стоїмо за квитками до Вищезгаданого, потім їмо морозиво і п’ємо квас, безцільно валандаємося каштановою алеєю. Стривай же, Ніне, думаю я. Мушу поїхати, відвезти Данку, але я не назавжди, я ще повернуся. Я ще прийду в твоє місто помирати. Моя земля, як відомо, найкраща, але я не оскверню її процесом свого поступового вмирання — я прийду на твою. Ти не здихаєшся мене й по смерті — я напишу заповіт, у якому зобов’яжу саме тебе розрулювати всі клопоти, пов’язані з пересиланням мого тіла в герметичній труні на материзну, бо де б я не вмирала, але похованою мушу бути вдома. Ти вистрибнеш із теплого ліжка нового коханця, ти замкнеш свою хату, ти відміниш важливі зустрічі, ти покинеш на тарілці свіжу запашну вечерю, ти прибіжиш, нап’явши якогось недоладного светра, недбало зачесавшись, забувши покропитися туалетною водою від Армані, з незав’язаним шнурком на лівому черевику. Ти будеш схожий на нашорошеного горобчика. Мої тобі співчуття.

Ми сідаємо в поїзд, виснажені спекою, чеканням і невідомістю. Я рідко засинаю в дорозі, але тоді у вагоні спала дуже міцно. Мені снилося, що я стала знаменитою мандрівницею, плаваю від порту до порту на старій каравелі, в одному місті зустрічаю Хому Апостола, зістареного до невпізнаваності. В іншому місті живе Нін у білому прекрасному гаремі, повному екзотичних квітів, жінок та чоловіків упереміш, і запахів тонких та гострих, як він любить. Вони могли б жити разом, Нін та Хома Апостол, але, на жаль, їхній союз довго не протривав би.

На мій подив, Королевою Спецій виявилася опецькувата жіночка, що нервово бігала по пероні в очікуванні нашого потяга. Я уявляла її тонкою, з важким шоколадним волоссям і білою шкірою, як у Данки, з карими мигдалинами очей і шлейфом кардамонного запаху. Не уявляй забагато, вчергове сказала мені дійсність.

Королева Спецій вириває Данку у мене з рук і кричить, кричить так, що я ледве розбираю слова. Боже, як обгоріла дитина! Розберіться спершу між собою, а вже потім тягніть у ту діру дівчинку! Я більше ніколи не залишу з ним Данку! Покинути доньку на чужу жінку! Щось таке. Як і всі довкола, вона вважає Ніна моїм бойфрендом. Вона безжально тягне Данку за руку за собою. Данка оглядається, оглядається, а тоді таки виривається і біжить до мене. Вона витягає з кишені і віддає мені малюнок, яким бавилася в електричці на Одесу. На листку намальовано берег, море, загогулини, що зображають чайок, і три головаті фігури, які йдуть краєм води. Найближча до моря фігура підписана: Шрамик. За руку з нею: Я. І окремо від цих двох, трохи вбік: Тато.

- Данцю, а чому татка ти намалювала окремо?

- Бо тато загубився, зовсім загубився… — сумно каже мені Данка.

Ми ще встигаємо поцілуватися, і Данка на вушко просить мене: знайди татка! Королева Спецій з криком відриває її від мене. От і все. Обидва протези рук відвалилися, і мені вже нема чим хапатися за життя.

Запах річки я почала відчувати ще на вокзалі, щойно вскочивши в напівпорожній ранковий трамвай, хоча до Річки було ще далеко. Гострий болотяний дух заповзав крізь відчинене вікно і плутався у волоссі. Їдучи через міст, я хотіла вдихнути його якомога більше, щоб заразом витиснути із легень морську сіль. Хіба це вода? — завжди говорив Нін. Мала, зелена, смердюча. Ось море — це вода.

Коли переді мною заколихався живіт заспаної кондукторки, я мовчки простягнула їй нагріті в долоні монети і втупилася у поданий нею клаптик паперу. Інколи я думаю, що з поколінням батьків мене найміцніше єднає віра в щасливий квиток. Це вони навчили мене визначати «щасливість» трамвайного квитка за його серійним і порядковим номером. Молодші люди часто з подивом спостерігають, як я пошепки намагаюся стулити парами по три шість цифр номеру квитка. Мої математичні здібності завжди були слабшими за бажання стати щасливою. Я повторюю результати складання пошепки. Цього ранку мені випав щасливий квиток. Смішно.

Трамвай в’їздить у середмістя рівно опівдні. Годинник на вежі мелодійно видзвонює «Ще не вмерла», а на тротуарі під цей акомпанемент брудний безпритульний безгучно демонструє химерні па якогось потойбічного менуету.
Вдома я швидко помилася, перевдяглася і пішла до лікаря. Мене цікавило, коли я вже нарешті помру. Нема сили чекати далі.

У ту хвилину, коли лікар відправив мене зробити черговий знімок голови, Нін зайшов у своє подвір’я, знайшов за одвірком захований мною ключ, відімкнув хату і заходився збирати речі. Я не помилилася. Тоді, коли він побіг уздовж пляжу і не повернувся, в кінці коси його чекав титрувальник Шнайдер у жовтому гумовому човні. Нін вліз до нього в човен, дивуючись, як же млосно і солодко темніє перед очима, взяв друге весло, і вони повільно попливли між очеретів. Тоді, коли ми з Данкою тряслися в одеській електричці, Нін зі Шнайдером лежали на гарячій палубі катамарана, що належав Шнайдеровому другу. Вони запливли у Царгородське гирло Дністра, дивилися, як берегом крізь зарості буркуну біжить рудий безпородний пес, як вдалині промальовуються крізь туман портові крани Білгорода-Дністровського, як по воді при маленькому острівці швидко пливе змія, тримаючи в зубах рибину. Вони з усього чудуються, обпікають спини до гарячої палуби, обережно б’ють комарів один одному на плечах. Їм дуже жарко в очеретяних хащах, душать лиманські міазми, але треба бути тут, тут їх не видно, Шнайдер підсувається до Ніна, кладе йому підборіддя на плече, а долоню — на живіт. Тоді, коли Королева Спецій забирає Данку на вокзалі, Нін відсувається від Шнайдера, сідає і хапається за голову, згадавши про мене.

Лікар кличе мене до себе в кабінет, садовить коло стола і показує два однакових знімки моєї голови. На попередньому, зробленому кілька місяців тому, добре видно білий клубок — пухлину в мозку, а на другому нема навіть її сліду — ні в цьому місці, ні в якомусь іншому. Пухлини нема. Лікар розводить руками.

- Діагноз не міг бути помилковим. Ви самі бачите знімок. І потім, всі симптоми, аналізи… Ви вірите в дива? — силувано сміється він. — Доведеться повірити. Приходьте до нас за два тижні, перевіримо, як іде процес одужання.

Мені зараз так бракує Данки. Вона б попросила пояснити, як це сталося, що пухлина зникла з моєї голови — і, пояснюючи їй, я могла б знайти якусь відповідь і сама для себе. Але треба міркувати й тепер, наодинці з собою. До мене повернулися потреба життя і прокляття тверезого розуму. Насправді людина може значно більше, ніж уявляє собі. Особливо тоді, коли виявить, що нічого не залишається, окрім терпіння. Воно відкриває всі сплячі чакри і приховані надможливості, даючи людині сили багато разів долати саму себе. І в такий спосіб зберегти себе живою. Можливо, терпіння — єдина легальна чарівна паличка, якою можна користуватися в людських стосунках. І ще, як не дивно, залежність. Так-так, терпіння і залежність — не надто героїчні речі, на яких дуже часто тримається життя. Хлопець, вилізши на дах багатоповерхівки, передумує накладати на себе руки, бо в його батьків дорогий автокредит, і він повинен допомогти його виплачувати. Жінка в момент клінічної смерті прикликає душу назад у тіло, бо нема кому посмажити котлети на обід для її чоловіка. Породілля зціплює зуби і терпить жахливий біль, їй зашивають роздерту промежину і лічать решту пологових травм, а вона терпить, щоб потім плакати і пригортати своє гаряче, мокре, червоне немовля. Дурбелики Нін і Шрамик набираються терпіння, щоб жити кілька років і сподіватися, що в їхній пустелі раптом заб’є джерело любові — так, ніби тут ще залишилася якась вода. Че-ка-ти. Тер-пі-ти. Ви-жи-ти. Жити.

Я дивлюся зі свого балкона вниз на Вищезгадане і несподівано дивуюся — як же в ньому багато людей, виявляється! Вони повертаються до своїх домівок, до жовтої крові світла на темних фасадах, десь там кисне в кухонних мийках покинутий зранку посуд, а в темряві спалень ледь чутно ворушать бганками незастелені скуйовджені постелі. Оселі ті в цей час найцікавіші й найживіші, наповнені власними незрозумілими звуками, розмитими тінями і хаотичними відблисками, що перескакують з речі на річ, ніби болотяні вогники. Вечірні квартири напружені й зосереджені, як гепард перед стрибком: ось зараз скрипнуть у замкових шпарках ключі їхніх господарів, і тоді вони накинуться на них і ковтнуть своїми голодними роззявленими ротами. Холодно клацнуть, стуляючись, зуби замка — розпочнеться черговий затишний вечір.

Я дивлюся на вечірнє світло у вікнах, і мені хочеться зняти із себе обличчя, як рукавичку з кисті, акуратно підчепити ножем десь на споді і стягнути його, як шкуру з білованого вовка. Усередину порожнечі, що утвориться після такої процедури, я поставлю свічку, ніби всередину ліхтаря. Нехай всі ті, що забули мої риси, ідуть на це м’яке полохливе світло.

Життя розмежувалося, як після аврального перевстановлення операційної системи. Ти ще пам’ятаєш картинки й музику, які супроводжували тебе на минулому етапі, але вони вже невідновно затерті форматуванням, їх можна тільки пригадувати в сто разів кращими, ніж вони були насправді. Ти зухвало довго звикаєш до нової операційки, хоча вона значно легша, чистіша і гармонійніша, бо позбулася мотлоху. Десь у цьому майбутньому відформатованому житті Нін тягає з бібліотеки додому запилюжені медичні фоліанти і найновіші наукові журнали, захоплено торочить мені про ефект плацебо. Лікар, що стежив за моєю хворобою від самого початку, водить мене в якості живої ілюстрації на свої лекції і розповідає студентам про «блукаючі пухлини», які зненацька з’являються в людському тілі, імітуючи смертельні недуги, і так само зненацька щезають. Мене ж не полишає відчуття вселенської несправедливості. Якась дурна випадковість вигризла в мене з голови законне право на полегшення через вмирання. Цього не поясниш жодними науковими викладками, жодними логічними теоріями. Не збагнеш цього доти, доки остаточно не порозумієшся зі смертю, не опинишся на порожньому скорботному морському березі, доки Нін не втече, спокушений своїм шкільним знайомцем, десь далеко від тебе вони йтимуть поруч, лякливо усміхаючись і черкаючись шорсткими ліктями, до них залицятимуться дівчата, що приїхали сюди парочками одиноких у пошуках кавалера, але вони обережно обійдуть всі капкани й зникнуть, а ти проти ночі нестимеш на руках важку заплакану дитину, дбаючи, щоб вона знову не повернулася зі сну в пекучий відчай, і вже не чутимеш, як у твоєму гарячому мозку остаточно розчиняється та пріснопам’ятна пухлина, з ледве чутним тріском і клекотом, як таблетка аспірину упса в склянці води. Це сталося саме в ту мить, нема сумніву. Бо твого життя якраз тоді вже нема, воно перетворилося на шари перламутру, якими потрібно огорнути цю чарівну цукрову дівчинку, щоб вона не розтанула від горя, і покотити цю перлину межи люди. На кольорові камінчики, які потрібно розкласти вздовж дороги, щоб Нін міг повернутися додому.

Якось у дитинстві мені закололо серце, і я запитала дідуся, чому воно болить. І дідусь вигадав для мене малої абсолютно неймовірне пояснення — мовляв, серце росте, стає новим, великим і красивим, і роздирає на шляху до цього тісну стару шкірку, тому й боляче. Із тобою дорослою відбувається щось таке і протилежне водночас. Твоє життя належить уже не тобі, інші його забирають і носять у кишенях, ніби скляні кульки, ніби сухі й пахучі волоські горіхи. І смертельна хвороба також втрачає своє призначення, бо вже нема цілого життя, яке вона має вигубити, є тільки жменя барвистих скалок, звичайно, виглядає гарно, але що ж із цим робити, і вона ображено йде від тебе, розчиняється, як не було, залишаючи загадки лікарям. Але ти, відчувши, як земля похитнулася під ногами, починаєш іти по воді чи в повітрі, бо вибирати не доводиться, і стаєш однієї з ними крові, і вже, мабуть, ніколи не зможеш померти, бо ж не можуть померти небо чи море, хоч як би важко їм не було. Є! — зловтішно каже ефект плацебо, наздогнавши мене і поціливши ззаду в потилицю своєю чарівною сокиркою.

Нін повернувся за три доби. Просто подзвонив, я відчинила, він стояв на порозі моєї хати зі своїм рюкзаком, не смів ступити й кроку далі, дивився і мовчав. І мені навіть розхотілося сваритися з ним. По ньому було видно, що він пережив найстрашніше літо у своєму житті: цього літа Нін востаннє був молодим.

Ми не розмовляли два дні. На третій день Нін дуже тихо запитав про моє самопочуття, про те, як усе обійшлося з Данкою, а тоді тихо попросив — убий мене, мовляв.

- А ти справжній підарас. Хочеш легко позбутися мук совісті? — сказала тоді я. — Не вийде. Думаєш, мені все одно здихати, і тому байдуже? Дивна річ, але, кажуть, я найближчим часом не повинна здохнути.

Після повернення у Ніна на руці з’явився перстень, простий широкий срібний перстень, завеликий для нього. Тому Нін вдягнув його на великий палець, а мені бридко навіть дивитися. Я ні про що його не розпитую. Якби запитала — дізналася б, що до основної страви у них зі Шнайдером так і не дійшло. Але мені знову особливо гостро бракує Данки. Я б запитала у неї, що це взагалі було і чому Нін повернувся. А вона зуміла б терпляче пояснити мені, що він повернувся через мене.

Старість проступає крізь Ніна, як сіль на мокрих черевиках, які сушать під батареєю, — уві сні. Я дивлюся на прозору, вже трохи зморшкувату шкіру на його скронях, крізь яку пульсують сині прожилки, на ніс, що гострішає під час сну, як у холонучого мертвого, на привідкритий рот і павучі лапки дрібних мімічних зморщок довкола губів та очей. Осінь, холодає, наступного тижня обіцяли приморозок на ґрунті, думаю я, стоячи над сплячим Ніном. Треба буде витягти із шафи куртку.

Кажуть люди на Цемерному, що тих три золоті зуби поблискували так аж до тридцять п’ятого року, поки самі не випали і Ґліґор Вері Найс не продав їх дубровницькому ювеліру Шумі Гуцевичу, аби під час посухи купити два мішки жита і ношені окуляри.

Кажуть люди на Цемерному, ніби Ґліґор Вері Найс оповідав, що в Чикаго такий густий смоґ, що можна забити у нього цвях і повішати кожуха. Питали його потім люди на Цемерному, чи вивчив він тамтешню мову, а коли сказав, що знає її, ніби рідну, запиталися, як у них називається виделка. Ґліґор Вері Найс думав, думав, і врешті-решт заявив: нічого дивного, що він не може пригадати, адже в Америці ніколи не брав її до рук, отако береш у ліву руку кусень хліба, а правою загрібаєш, та й жери собі!

До Америки він доплив за двадцять шість днів у трюмі корабля «Іллірія». Капітан Міхо Скочібуха показав йому, як дістатися до готелю «Вальдорф Асторія», аби представитись Ніколі Теслі, який там мешкав.

Ґліґор Вері Найс розповідав потім, що Тесла його дуже гарно прийняв, по-людськи, і що давав йому долар, але він не схотів брати, а переночував він у такого собі Денди, що тримав їдальню для наших людей, жінка його готувала кукурудзяну кашу й квасолю – вері найс.

Пізніше він збирав черешні у Мейфілді, штат Каліфорнія, в маєтку сенатора Ліланда Стенфорда, аж поки його якийсь Марко Штук з Пелєщаца, з Горньої Вручиці, не зманив на північ, у штат Юта, на мідні копальні, де щоденна плата була два долари сімдесят п’ять центрів за вісім годин роботи. Тут він прожив три з половиною роки в селищі Нью Хауз (Новий Дім), а потім з одним ірландцем, який звався Марко Далі, відкрив майстерню, де виробляв реманент для копалень, заробив дещицю, а зрештою перебрався у Лос-Анджелес, працювати на залізниці. Там він пробув шістнадцять місяців, а тоді з двома добрими друзями, французом Бон Марсом і бельгійцем Ефеларієм Опачем поїхав у Чикаго. Там його прийняли дуже гарно, по-людськи, і запропонували за три долари на день обдирати туші на живодерні. Крові там було по коліна. Робітники живодерні страйкували, ніхто не хотів того робити, тому одного дня вони перестріли конкурента на площі Лінкольна і витягли ножі, але Ґліґор так просто не дався, усіх поклав довкола себе, а тієї ж ночі утік до Канади, мандрував, не спиняючись, йдучи пішки чи їдучи, два місяці – і зрештою пристав до якихось лісорубів й собі валити дерева. Ніхто йому так і не пояснив, що у Чикаго він був штрейкбрехером.

Він рубав ліс шістнадцять років і складав долар за доларом у свій дерев’яний куфер, а коли нарешті куфер був повний, Ґліґор Вері Найс сів у потяг і вирушив до Нью-Йорка, й там поселився в одному готелі, назви якого вже не пам’ятає. Він ділив кімнату з іншими герцеговцями; були тут Ібро Маслач з Поплата, Смайо Фестич із Дубока, Алія Бурек, брати Коневоди, Лука та Іван, Джуйка Крістек, Нікола Вуйнович, брати Буквич, Нікола і Саво, Білий Санє з Доброго Дола, Франьо Сарич і Лучіян Лозо. Хто був іще, Ґліґор Вері Найс не міг вам вже сказати, але були й іще. Куфер він заховав у купі соломи і сів у бісове таксі, а шоферу сказав, щоб віз його до готелю, де мешкає Тесла, якого він не бачив стільки років. Шофер миттю довіз його до готелю «Вальдорф Асторія», але Тесли там він вже не знайшов – той вирушив у Європу. Тут з’ясувалося, що Ґліґор Вері Найс забув зворотній шлях до свого чортового готелю, та й навіть забув, як той готель звався, пам’ятав лише таксиста, то він і ще один полісмен, добрий такий чоловік, ірландець на прізвище О’Конолі, обійшли всі стоянки таксі у Нью-Йорку (а обходили вони їх цілий тиждень!), доки не знайшли того шофера і не приїхали-таки з ним в готель «У Далматинця», і навіть куфер знайшли в тій самій соломі, тільки вже знайомих людей не було. Вері найс!

Тоді О’Конолі повів Ґліґора Вері Найса у банк і вмовляв його, як брата, покласти гроші на рахунок, але коли вони витрясли з куфера купу паперових доларів – всі банкноти по долару – з’ясувалося, що ці гроші перестали ходити ще в 1912 році, і відтоді валюта мінялася ще тричі, а Ґліґор цього не знав, бо жив на Алясці, у лісі, і нікому не розповідав про свої заощадження. По всьому в нього лишилося п’ять чинних доларів, яких вистачило, аби купити квиток на корабель «Кайзер Вільгельм Четвертий», що відправлявся з Нью-Йорка у Бремен. Ще йому вистачило, аби купити дві барвисті хустки для мами й сестри, а тоді він сів на корабель і плив сімнадцять днів, поки «Кайзер Вільгельм Четвертий» не потонув у відкритому морі. Тоді погинула сила-силенна народу, але Ґліґор Вері Найс врятувався завдяки тому, що він єдиний на тому кораблі мав геть порожній куфер, тож тримався за нього і так плавав три дні і дві ночі, поки його не підібрали матроси з італійського корабля «Бенвенуто Челліні», яким він доплив до Барі, а звідти другим кораблем – до Дубровника, та й звідти то пішки, то верхи, але головно, Бог свідок, пішки добрався до Цемерного, де його прозвали Ґліґор Вері Найс, і те прізвисько лишилося із ним до самої смерті.

Вері Найс!

Вулиця була всіяна битим склом і барвистими картонними упаковками. Мені раптом здалося, що бачу в снігу впалу, загублену зірку.

Чи я казав, що вулиця була пуста, і біла, і довга, і тиха?

Тоді я побачив, як вона іде назустріч мені. Вона загорталася в біле пальто, з-під якого видніла довга вечірня сукня, яка була такою неймовірно тонкою і так облягала її тіло, що здавалася зітканою з туману й павутини.

Розкидала сніг легкими сандаликами, що їх тримали на нозі тільки два ледве помітних золотих ремінці. Попри те, її ноги не були мокрі. Так, наче вона не торкалася снігу. Однією рукою вона притримувала комір пальта, а в іншій несла маленьку сумочку, плетену з вовни альпака, якраз таку, як бабці залишають у спадок улюбленим онучкам.

Чи я сказав, що вона плакала і що сльози замерзали у неї на обличчі, схожі на вишуканий макіяж?

Вона пройшла повз мене, не помітивши мене, наче у сні. З її наближенням мене накрила хмара якогось екзотичного запаху. Такий мені більше ніколи не зустрічався. І вона мені теж більше ніколи не зустрічалася. Так, вона була білява. Ні, чорнява. Ні, руда! Мала величезні темні очі – у цьому я впевнений.

Чому вона так рано покинула новорічне святкування? Чи хтось порвав із нею саме цієї ночі, чи просто відмовився її проводжати? Чи напився і був грубим?

А може, в її особі мені назустріч ішов Новий Рік? Може, я був одним з тих небагатьох нічних блукальців, що мали щастя бачити його особисто?

Чи то була Білосніжка, яку скривдили підпилі гноми?

Чого ж вона плакала?

Чи я вже казав, що цю оповідку я написав лише для того, аби вона, можливо, прочитала, і зателефонувала мені?

Ось уже п’ятнадцять років я міркую над тим, чому ж вона плакала тієї ночі.

Вона приїхала побачити місто, в якому народилася. Їй люб’язно показали Білий Двір. Вона пройшлася садами і парками, в яких бавилася ще дівчинкою. Помолилася у церкві за душі своїх предків.
На її чорному солом’яному капелюшку з широкими крисами постійно в’янули жовті квітки, яких вона назбирала на Косовому Полі.

На відміну від парвеню, що збагатіли за одну ніч і тепер, коли вертаються до Белґраду з великого світу, мають повну пазуху нарікань на всіх і все, Принцеса закохалася у це місто. Полюбила, каже, людей, вулиці, променади, нашу їжу і триб життя…

Коли ми з нею познайомились дванадцять років тому в Нью-Йорку, я відкрив їй таємницю, що малим цілував кожну жабу, яку лише вдавалося впіймати.

- Нащо ж ти цілував жабів?

- Про всяк випадок! – казав я. – Ніколи не знаєш, коли саме якась жаба перетвориться на принцесу.

Поміж іншим, Принцеса навчилася дуже пристойно говорити сербською і писати кирилицею.

Як і весь вищий світ, вона говорить спокійно і тихо. Ми ж, певна річ, горлаємо і говоримо всі дуже гучно. Через це Принцеса навчилася казати: «Припини волати!»

Якось ми сиділи з нею на яхті на річці Саві і розглядали людей, що гуляли по набережній. Всі белґрадські дівчата виглядали, ніби принцеси із таємничих, зачарованих новобелґрадських королівств.
Свого часу я писав про них:

«Влітку, направду, ми – найкрасивіший народ на світі! Взимку нас елегантно вдягають різні країни, різні міста, але коли скидається модельні лондонські кожушки, коли під божевільним сонцем починає плавитися римська помада, коли виходиться з будинків та автомобілів, по яких судять, хто є хто, коли знімається із голів вигадливі паризькі капелюшки – настають наші п’ять хвилин! Під сонцем, тією сирітською матір’ю, нам достатньо самих лише шортів і майок, аби голими тілами затулити декадентську англійську блідість, римську традицію і французьку красу, геть штучну… Більше не має значення, хто що носить – все найкрасивіше літо витягло за чуба на вулицю!»

Дочки Белґраду! Посеред кризи і злиднів вони одягнені у чисту фантазію…

«Припини волати!» – каже Принцеса.

Але я не редагую жодної світської хроніки, колонки про життя аристократів (яких, правду кажучи, у нас і нема), тому й не описуватиму, що іще робила Принцеса у Белґраді та його околицях.

Мені пригадалося, як колись давно, одного дня у ресторані «Джіно» на Лексингтон-авеню я вчив її казати бре*. Тоді вона ще не знала, що означає те слово, і що це взагалі «слово», а не «олово»!

Дивовижно, як на чужині людина від якогось моменту починає усвідомлювати вартість речей і слів, на які вдома не звертала уваги. Тоді, давно, я вперше зрозумів, як густо пересипано тим турцизмом із трьох літер нашу щоденну мову, наскільки він багатогранний, насичений всіма можливими значеннями і варіаціями… Мені здається, ми вже не можемо й фрази скласти так, аби у ній не знайшлося жодного бре – чи вимовленого різко, як у фразі босанця, чи з характерним мінливим, м’яким «ееее», як у далматинців – яке має тисячі смислів та інтонацій.

Говориться із захопленням: Він, бре, людина!

Зневажливо: Та йди, бре!

Виклично: Ну, чого, бре?

Ніжно: Ех, бре!

З любов’ю: Ходи сюди, бре…

Самовпевнено: Ти, бре, мені будеш казати?

Філософськи: Море, бре!

Зачаровано: Та звідки ж це, бре?

Владно: «Грайте, бре! – наказав Гайдук Станко циганам».

Пафосно: «Бре, не бреши, арапе чорний!»

«Бре, й мовчав я, бре, і кричав, бре, погрожував – дарма, зле й так, і так!»

Як взагалі перекласти те маленьке, але таке важливе бре на яку-небудь іншу мову світу?

У ньому є виклик і зневага, ніжність і полегшення, є щось бунтарське і відчаєне, щось дітвацьке і недоладне… Воно слугує для того, щоб висловити схвалення і захват, у той же час – несхвалення і жаль, озвучує здивування, поклик та попередження, заскоченість, підбурення і підбадьорювання, оспівування і проклін.

У тому малому бре – всі ми, зі своїми чеснотами й недоліками, здається, що саме воно – наша сутність. І якби з якогось дива ми раптом зникли б з цього світу, то знову проросли б, безперечно, з цих трьох літер!

Але ж ось надійшов і час принцесі Єлисаветі вертати у великий світ.

Я завжди казав їй, що вона ліпша від нього, і то, звісно, не був пустий комплімент.

- Припини волати! – промовила вона, рушаючи вздовж Македонської.

- Гайда, бре! – сказав я, але вона мене вже не чула.

* Бре – балканське “бля”.